Буданів на Тернопільщині: колишнє містечко з магдебурзьким правом, замком і неймовірними історіями

Буданів — село у складі Білобожницької сільської територіальної громади Чортківського району Тернопільської області. До 1946 року населений пункт мав назву Будзанів, а колись був містечком із магдебурзьким правом, розвиненою міською структурою, замком, ремісничими цехами, ярмарками та багатою культурною спадщиною.

Попри нинішній статус села, Буданів і сьогодні зберігає риси давнього галицького містечка. Тут переплелися історія трипільських поселень, середньовічної фортеці, австрійської доби, драматичних подій ХХ століття та пам’ять про людей, чиї долі варті окремих книжок і фільмів.

Від трипільського поселення до міста Будзанова

Поблизу Буданова археологи виявили поселення трипільської та давньоруської епох, а також римські монети ІІ століття нашої ери. В урочищі Креміння, під лісом Липник, знайдено уламки кераміки, крем’яні та кам’яні вироби, а під час розкопок — рештки жител і розписну кераміку.

Письмова історія Буданова починається з 1549 року. Саме тоді король Сигізмунд ІІ Август дозволив шляхтичці Катерині із Золотників, дружині Якуба Будзановського, заснувати місто на теренах дідичного села Скомороше. Нове містечко отримало назву Бодзанів, або Будзанів.

За легендою, назва пов’язана зі словом «будз» — видом сиру. Інша версія пов’язує її з родом Будзановських, які були першими власниками поселення.

У XVI–XVII століттях містечко неодноразово змінювало власників. Серед них були Вільчеки, Тарановські, Ходоровські, Сененські, Лєвочинські, Потоцькі та інші шляхетські роди. Наприкінці XVI — на початку XVII століття в Будзанові працювали майстри понад двадцяти ремесел.

Замок, війни, ярмарки і “бабця Австрія”

Близько 1550 року на одному з пагорбів у Буданові збудували дерев’яний замок. На початку XVII століття на його місці постала кам’яна фортеця.

Замок пережив численні напади та руйнування. У 1648 році під час повстання проти польської шляхти місто було знищене, а замок здобутий і пограбований. У 1672 році фортеця постраждала під час турецько-татарського нападу, а після нападу 1675 року перебувала у стані руїни.

У XVIII столітті Будзанів відродився. Тут щороку відбувалося 12 ярмарків. За сприяння власників у містечку розвивалися ремесла, діяли цехи шевців, кушнірів, ситарів, гончарів і різників.

У 1765 році коштом Евстахія Потоцького замок частково відбудували, а його західне крило перебудували на костел. Саме ця архітектурна особливість і сьогодні робить Буданівський замок однією з найцікавіших пам’яток краю.

За австрійської доби Будзанів мав герб, адміністративні установи, суд, нотаріат, пошту. У 1880 році тут проживали понад 4600 мешканців, а у 1900 році — понад 5600. У 1889 році в містечку заснували ткацьку школу.

У міжвоєнний польський період Будзанів мав пошту, телефонну розмовницю, кредитову інституцію, готелі та ресторани. Тут діяли товариства «Сокіл», «Просвіта», «Луг», а також народний дім.

Радянська влада понизила містечко до села

У 1940 році радянська влада надала Буданову статус села. Так само тоді було “понижено” чимало давніх галицьких містечок. Водночас Буданів певний час залишався районним центром — до 1959 року, коли Буданівський район увійшов до складу Теребовлянського.

Після Другої світової війни замково-монастирський комплекс пристосували під психіатричну лікарню. Це, з одного боку, вберегло пам’ятку від повного занепаду, але з іншого — лікарняні перебудови суттєво змінили історичний вигляд комплексу.

У 1950-х роках під час облаштування лікарні було втрачено або вивезено цінні елементи інтер’єру костелу. За переказами, у храмі були роботи видатного скульптора Йогана Георга Пінзеля. Їхня доля досі залишається невідомою.

У 1954–1955 роках у селі діяла національно-патріотична організація «Молода Україна» під керівництвом В. Крушельницького.

Амфілохій Почаївський і Буданівська психіатрична лікарня

Одна з найвідоміших історій Буданова пов’язана зі схиігуменом Амфілохієм Почаївським, якого у 2002 році канонізували як святого.

У радянський період психіатричні лікарні часто використовували не лише як медичні заклади, а й як місця ізоляції небажаних для влади людей. Після конфлікту навколо Почаївської лаври у 1962 році отця Йосипа, церковне ім’я якого — Амфілохій, запроторили до Буданівської психіатричної лікарні.

За спогадами, його утримували в нелюдських умовах, робили ін’єкції психотропних препаратів, позбавили монашого одягу та хреста. Звільненню ченця сприяли численні звернення людей до влади.

Амфілохій Почаївський відомий не лише як цілитель, а й як людина, яка, за свідченнями очевидців, допомагала пораненим воякам УПА та молилася за українських патріотів.

Степан Дерев’янко: поліціянт, який загинув, захищаючи євреїв

Ще одна унікальна історія Буданова пов’язана зі Степаном Дерев’янком — провідником української поліції у містечку під час Другої світової війни.

На місцевому цвинтарі збереглася його могила з написом, що він загинув 22 грудня 1941 року “на стійці охорони порядку і законів”.

За місцевими переказами, наприкінці 1941 року група погромників із сусідніх сіл планувала напад на єврейську громаду Буданова. Євреї звернулися по захист до Степана Дерев’янка. Коли нападники наблизилися до містечка, їх перестрів підрозділ місцевої поліції. Під час сутички Дерев’янко отримав смертельне поранення.

Ця історія є рідкісним і важливим свідченням про людину, яка в умовах окупації стала на захист беззбройних мешканців.

Єврейська спадщина і Сома Морґенштерн

До Другої світової війни єврейська громада була важливою частиною життя Буданова. Про неї сьогодні нагадують старі єврейські цвинтарі та будівля синагоги ХІХ століття, яка після війни була перебудована і використовувалася для різних потреб.

Навпроти синагоги встановлено бронзове погруддя відомому письменнику Сомі, або Соломону, Морґенштерну. Він народився у Буданові в заможній єврейській родині, писав німецькою мовою, але з великою любов’ю описував галицьку природу, українське село та життя краю.

У своїй трилогії «Іскри в безодні» Морґенштерн описав рідний Буданів під назвою Доброполе. Цікавий факт: під час австро-угорського перепису населення 1910 року він записав себе українцем.

У 2019 році в Буданові відбулася офіційна церемонія відкриття пам’ятника Сомі Морґенштерну.

Буданів сьогодні

До 2020 року Буданів належав до Теребовлянського району. Після адміністративно-територіальної реформи село увійшло до складу Чортківського району та Білобожницької сільської громади.

З початку повномасштабної війни, з лютого 2022 року, у Буданові діє волонтерський центр.

Сьогодні Буданів — це не просто населений пункт на карті Тернопільщини. Це місце, де на невеликій території зосереджено кілька пластів історії: трипільська давнина, середньовічне містечко, замкова архітектура, австрійська спадщина, український визвольний рух, єврейська пам’ять, радянські репресії та сучасна волонтерська праця.

Буданів — колишнє містечко, яке навіть у статусі села не втратило свого історичного характеру. Тут кожна вулиця, храм, замкова стіна чи стара могила можуть розповісти історію, варту окремої подорожі.

Фото з відкритих джерел