З початком російської агресії українські виробники та державні структури анонсували створення значної кількості новітніх зразків озброєння. Від безпілотників і крилатих ракет до бронетехніки та зенітно-ракетних комплексів — ці проєкти символізували технологічний прорив і прагнення зміцнити обороноздатність держави. Частина обіцяного залишилася лише в заголовках ЗМІ, однак чимало розробок уже випробувані в бою. Серед них — самохідна артилерійська установка 2С22 «Богдана», яка пройшла шлях від прототипу до зброї, що за масштабами виробництва стала однією з найбільш масових у Європі.
Журналіст NV Сергій Окунєв першим із українських медійників побував на південному фронті, де особисто спостерігав за роботою «Богдани», поспілкувався з її екіпажем і командирами, з’ясувавши всі сильні та слабкі сторони цієї установки.
Перегляньте також:
Перший бойовий досвід: сумніви та успіхи
Зустріч журналіста з бійцями 44-ї артилерійської бригади ЗСУ відбулася на півдні України, де осінь перетворює сільськогосподарські землі на суцільні болота. Шлях до позицій «Богдани» пролягав через туман — ідеальне прикриття від ворожих безпілотників.
«Спочатку, звісно, були сумніви. Як воно працює, які особливості та чи працює взагалі. Було багато обговорень. Але ще на полігоні стало зрозуміло, що зброя показує себе добре», — ділиться командир батареї з позивним «Колібрі».
Його підрозділ став першим, хто випробував «Богдану» в реальних бойових умовах. Командир, що присвятив армії більшу частину свого життя, наголошує на перевагах цієї техніки: високій точності, мобільності та швидкості розгортання.
Мобільність і точність як ключові переваги
На відміну від радянських артилерійських систем, які потребують ретельного маскування та стаціонарних позицій, «Богдана» демонструє зовсім інший підхід до бойової роботи. Завдяки маневровості, дальності пострілу та сучасним системам наведення установка може швидко змінювати позицію, ускладнюючи ворогу її виявлення.
«Ключова перевага гармати — це точність. На довгих відстанях, зокрема. Бо одна справа, як написано „у книжці“ щодо максимальної дальності пострілу, а інша — як воно насправді. Плюс ще мобільність, можна змінювати позиції. По ходовій взагалі немає жодних питань, майже ідеальна. Тут ви самі бачите, які умови для пересування. Але вона проходить по болоту, та й по асфальту дуже добре йде. У бойове положення, грубо кажучи — посеред поля, може стати за 5−10 хвилин, якщо не швидше», — коментує «Колібрі».
Бійці додають, що «Богдана» відмінно справляється з пересуванням бездоріжжям, що на півдні України є звичайною реальністю.
Попри очевидні успіхи, екіпажі «Богдан» продовжують удосконалювати свої навички. Командири впевнені: такі установки стають важливим фактором у боротьбі за незалежність, а їхній бойовий досвід слугуватиме основою для подальшого вдосконалення української зброї.
Україна демонструє, що в умовах війни може не лише протистояти ворогу, а й створювати високотехнологічні зразки озброєння, здатні конкурувати на міжнародній арені.
Російські війська на цій ділянці фронту майже не ризикують використовувати великі колони техніки. Їхня тактика базується на переміщенні малих піхотних груп, які використовують розгалужену мережу траншей та бліндажів. Відкритий ландшафт південного напрямку ускладнює просування ворога: будь-які спроби пересування помічає українська розвідка, а артилерія оперативно завдає ударів.
«Богдана» ідеально підходить для таких завдань. Завдяки точності та можливості використовувати касетні боєприпаси калібру 155 мм, вона ефективно знищує піхотні групи, траншеї та укріплення.
Бій на очах журналіста: «До бою!»
Під час інтерв’ю з екіпажем надходить команда: «До бою!». Аеророзвідка виявила пересування ворожої піхоти на значній відстані — завдання, яке під силу «Богдані».
Сучасна комп’ютерна система наведення скорочує час підготовки до пострілу до лічених хвилин. Постріл здійснюється за допомогою спеціального шнура, що забезпечує безпеку екіпажу. Журналіст зауважує, що звук пострілу з «Богдани» значно тихіший, ніж у радянських установок, що використовуються українською армією.
«Останній постріл — ідеально. І до того також добре», — підсумовує командир батареї з позивним «Колібрі», оглядаючи результати ураження на планшеті.
Бійці 44-ї артилерійської бригади зізнаються, що нова установка вражає своєю точністю, дальністю пострілу та простотою керування.
«Тут не треба крутити шестерні. Натиснув кілька кнопок, вона наводиться сама. Максимум навідник може корегувати якісь деталіі», — пояснює командир екіпажу з позивним «Тор».
«Техніка, звісно, теж буває. Те, що вони не штурмують тут колонами, — факт. Але підвозять боєкомплекти, свою піхоту перемішують. Є поодинокі бронетранспортери. Буквально кілька днів тому наш навідник влучив в ворожий БТР з першого пострілу. Просто рівно як і треба влучити! Хто знає, як працює артилерія, тим паче по рухомій цілі, той розуміє, що дуже рідко таке буває», — каже командир.
Навідник на позивний «Кінь» із першого пострілу влучив у ворожий БТР, що рухався. «Це було везіння», — каже він скромно, але побратими жартують, що такий результат — наслідок його майстерності.
Бійці визнають, що «Богдана» значно перевершує радянські САУ, такі як «Гвоздика» чи «Акація».
«Порівнювати зі старими САУ, такими як Гвоздика чи Акація, немає чого. Різниця дуже серйозна на користь Богдани. Перш за все врахуйте, що дальність пострілу майже в два рази більша. Ствол новий та ствол, якому 50 років, — це дуже велика різниця», — пояснює навідник Кінь. Він має лише кілька тижнів досвіду роботи на Богдані, але вже вивчив її і впевнено орієнтується.
Попри технічну досконалість, екіпаж стикається з окремими недоліками установки. Проте бійці швидко адаптуються, знаходячи способи нівелювати ці проблеми.
Завдяки «Богдані» українські артилеристи мають змогу не лише стримувати ворога, а й завдавати йому відчутних втрат. Її мобільність, точність і технологічна перевага роблять цю установку одним із ключових елементів оборони.
Українські розробники вкотре доводять, що навіть у надзвичайно складних умовах війни країна здатна створювати високоефективні зразки озброєння, які успішно конкурують із західними аналогами.
«Тут ситуація яка? Коли у тебе „жигуль“, то ти думаєш: дай Бог, щоб завівся та поїхав. А коли у тебе Мерседес, то думка така: блін, масаж сидіння працює не дуже добре. Чи є проблеми? Є певні, так. Але настільки незначні, якщо порівнювати цю зброю зі старою, яка є у інших бригад», — жартує один із членів екіпажу новітньої української самохідної артилерійської установки.
Ця метафора влучно ілюструє шлях, який пройшла «Богдана» від свого дебюту як дослідного зразка до сучасної бойової машини, що відповідає стандартам НАТО.
Еволюція «Богдани»: від першого прототипу до сучасних моделей
Про «Богдану» заговорили ще у 2017–2018 роках, проте на момент початку повномасштабного вторгнення у 2022 році Україна мала лише одну одиницю — експериментальну. Війна дала нове життя цьому проєкту: почалося серійне виробництво, яке постійно вдосконалюється.
Сьогодні «Богдана» має кілька варіацій, що помітно відрізняються одна від одної. Основні зміни торкнулися шасі:
Перша версія використовувала базу КрАЗ-6322, яка викликала багато нарікань через низьку надійність ходової частини. Наступні моделі перейшли на базу чеської Tatra, що забезпечило значно кращу прохідність та маневровість. Також існує варіант на шасі МАЗ-6317, що використовується в окремих підрозділах. Окрім цього, «Богдана» отримала модернізації, як-от варіант із автоматичним досилачем боєприпасів, що значно полегшує роботу екіпажу.
Якщо у першій версії військові мусили вручну підіймати важкі снаряди до камори, то автоматичний досилач суттєво зменшив фізичне навантаження, наголошує портал Мілітарний.
Уже з’явилися неофіційні терміни на кшталт «Богдана 2.0» та «Богдана 3.0», що підкреслюють суттєві відмінності між першими та сучасними зразками.
Проблеми, які вирішуються на ходу
Українські військові регулярно повідомляють виробнику про недоліки, які виявляють під час бойового застосування. Ці дані аналізуються і стають основою для вдосконалень.
«Я коли чую, що з Богданою щось не так, то хочу розуміти, про яку саме Богдану ми говоримо. Я знаю варіації, які ну дуже сильно відрізняються одна від одної. Хоча і те, і те, нібито, одна і та сама зброя. Чи були у перших виробів проблеми? Були, і чимало. Але в останніх зразках дуже серйозно виправили їх», — зазначає джерело NV у Силах оборони.
Дальність стрільби, мобільність і калібр 155 мм, що відповідає стандартам НАТО, зробили «Богдану» незамінним інструментом на полі бою. За словами президента Володимира Зеленського, на жовтень 2024 року Україна випускає до 20 таких установок на місяць.
«Це вже не просто зброя, а індикатор того, як наша оборонна промисловість адаптується до викликів війни. Відкриті простори південного фронту, де вирішальну роль відіграють далекобійність і точність, ідеально підходять для „Богдан“», — підсумовує експерт.
Попри окремі недоліки, які є у кожної зброї, «Богдана» демонструє вражаючий прогрес у розвитку української артилерії. Це приклад того, як військові потреби, інновації та досвід на полі бою формують сучасну армію.
Зеленський анонсував важливі кадрові рішення та обговорив енергетичні виклики
