Минулої неділі, 22 лютого, 36-річний командир другого взводу батальйону спецпризначення «Тернопіль», наш земляк із села Гніздичне Ігор Гайнюк уже вчетверте поїхав у зону АТО для виконання завдань з охорони громадського порядку у місті Лисичанську на Луганщині. Вдома на чоловіка чекають дружина і двоє синочків – 10-ти і 4-ох років, родина, молячись за його повернення живим і неушкодженим.
Минулої п’ятниці Ігор Гайнюк зайшов у редакцію, щоб подякувати землякам та небайдужим людям за допомогу, яку вони надають правоохоронцям «Тернополя», а ми принагідно розпитали бійця про нелегку службу на Сході України.
Перегляньте також:
- Всі пільги на проїзд залишаються: у Тернополі змінюється тариф на транспорт, який не буде більший, ніж в містах заходу України
- Під час довгих відключень світла більше 17 годин воду отримає лише частина тернополян, – ЗМІ
За словами Ігоря Гайнюка, основне завдання «Тернополя» – це охорона громадського порядку, патрулювання вулиць, чергування на блокпосту, а також зачистка населених пунктів від терористів. Разом з бійцями батальйонів «Золоті ворота», «Кіровоград», «Львів» довелося, зокрема зачищати Кримське, Новотошківку. Нині Лисичанськ – база, де дислокуються також 24-та та 80-та бригади ЗСУ, українські військові з’їжджаються сюди на короткий перепочинок.
Питаю: – Важко там? – Є трохи, – відповідає Ігор, – хоча зараз уже не такі натягнуті взаємини з місцевими жителями, відновлено життєдіяльність міста, працюють магазини, банки. Найтяжче було вперше. Влітку люди зустріли нас вороже, думали, що ми приїхали вбивати їх, їсти дітей. Тоді було щонайменше дивно це все чути, та згодом зрозумів причину цих абсурдних звинувачень, зрозумів, чому українці так вороже реагували на українців. Річ у тім, що на полицях бібліотек Луганщини давно була пропагандистська література Кремля – про Новоросію, про Путіна, із закликами до об’єднання з братнім російським народом. Тобто антиукраїнськими агітками їм заздалегідь пудрили мозок, зомбували. На щастя, багато людей змінили ставлення до нас, до української армії, допомагають продуктами, медикаментами. Плачуть і просять нас не залишати місто. Бояться, що якщо сепаратисти увійдуть в Лисичанськ, то для них почнеться жахіття. Кари за співпрацю з українськими бійцями їм не уникнути. Але багато й таких, хто, досі маючи паспорт громадянина України, кричить: «Рассия!», Зачем сюда пришли?».
Про роботу в зоні АТО Ігор каже стисло: – Робота напружена, виїзди щодня. Найважче на зачистках. Доводиться з хати в хату йти, перевіряти, чи немає там терористів. Співпраця з місцевими правоохоронцями уже налагоджена, разом ловимо злочинців, «сєпарів», здійснюємо патрулювання вулиць, щоб не було мародерства та «бєспрідєла», чергуємо на блокпості.
Варто зазначити, що у батальйон «Тернопіль», як і всі інші бійці, Ігор Гайнюк записався добровольцем, маючи за плечима досвід роботи у правоохоронних органах, службу у танкових військах Збройних сил України. – Пішов заради рідної землі, дітей, сім’ї, – каже наш земляк. – Неможливо сидіти вдома, коли в країні війна, і найбільше обурює, що Росія звинувачує в агресії Україну. Хоча саме держава-сусідка розпалила ворожнечу в нашій країні і підкидає у вогонь дрова, роблячи при цьому вигляд, що вона ніякого стосунку до цього не має, намагається в цьому переконати увесь світ.
Світлана БОДНАР
