19 січня ц.р. в Шумську під колеса автівки «Мерседес» потрапили двоє підлітків. Водій втік з місця події, залишивши їх на дорозі. Аварія стала фатальною для 17-річного Юри Ящука, а його подругу 14-річну Іринку з численними травмами шийного хребта, тулуба, тазу та ніг забрали до Шумської райлікарні. За словами очевидців, аварію скоїв керівник Кременецького держлісгоспу С.В. Баран. У місті бачили як він, будучи напідпитку, сідав за кермо. Однак сам Баран заперечує свою причетність до скоєного, стверджуючи, що за кермом була його тоді вагітна дружина. З того часу вже пройшло п’ять місяців, але винних у смерті Юрка й досі не притягли до кримінальної відповідальності. Більше того розслідування справи затягується і все, щоб убивця не поніс покарання…
Перегляньте також:
- Кременецькі панорами на ретро фото 1930-х років
- Тернопільського артилериста, який нещадно нищить ворога, нагородили орденом “За мужність”
Відразу після аварії справу передали до Тернопільського обласного управління міліції. Розпочали слідство, опитували свідків, проводили всі необхідні експертизи, але… з часом усе призупинилося. Тоді батько Юрка Володимир Карпович звернувся до Генеральної прокуратури України, щоб перевірили діяльність правоохоронців, і 23 березня матеріали справи передали до обласної прокуратури у провадження слідчого О.П. Декайла.
І хоч справа в обласній прокуратурі знаходиться вже четвертий місяць винуватець аварії, С. Баран, досі не фігурує як підозрюваний. Він і далі обіймає свою посаду і спокійно ходить на роботу.
– У квітні на допиті Іри слідчий Декайло повідомив, що до кінця тижня приїде на відтворення слідчого експерименту, – розповідає Володимир Карпович. – Але пройшло два місяці поки він знайшов на це час. Тоді на місці аварії були Декайло, старший слідчий прокуратури Шумського району, Іра і її бабуся. Мене ніхто не повідомив, добре, що хоч попередила Ірина бабуся. Я відразу залишив усі справи і примчав до них. А коли приїхав, то шумський слідчий буквально почав мене вигонити звідти. «Вас ніхто сюди не кликав», – заледве не кричав, розмахуючи якимось паперами у руках. Я теж пригрозив, що поскаржуся його керівництву і тоді мені дозволили залишитися.
Слідчий Шумської прокуратури привіз свого понятого, якогось чоловіка з СІЗО, тоді й Володимир Карпович зрозумів, чому він так поводився – не хотів, щоб перешкоджали його «темним» справам. До того ж слідчий чинив психологічний тиск на Іринку, вона не могла спокійно говорити, казав, що дівчинка не орієнтується в ситуації, що вони самі винні, бо йшли того вечора не узбіччям, а дорогою… І тоді Володимир Карпович ще раз переконався, що про об’єктивність слідства не може бути й мови.
– Якби аварію скоїв не посадовець, то його відразу б притягли до відповідальності, – переконаний Володимир Карпович, – а так… рука руку миє. І це найболючіше, бо й ніби Революція Гідності була, і владу поміняли, а не змінилося нічого…
Якщо в обласному управлінні міліції їм пояснювали, що слідство затягується через ряд експертиз, на які потрібен час, то нині залишилося зробити останню, комплексну, тобто скласти всі експертизи докупи і відтворити послідовність подій. І вже в прокуратурі слідчий сказав, що це може тривати від місяця до двох, адже для цієї експертизи не встановлені терміни.
– А вони тим і користають, – сумно зітхає чоловік. – Так слідство може затягтися на роки, а час то йде… Тому 7 липня я подав скаргу до обласного прокурора, щоб він узяв справу під свій контроль. Подивимося, що з цього вийде…
Галина Кіт
