Cказ — особливо небезпечне вірусне захворювання всіх теплокровних тварин, яке характеризується тяжким перебігом із ураженням центральної нервової системи і 100-відсотковою загибеллю. Сказом може хворіти також людина.
Перегляньте також:
- Всі пільги на проїзд залишаються: у Тернополі змінюється тариф на транспорт, який не буде більший, ніж в містах заходу України
- Під час довгих відключень світла більше 17 годин воду отримає лише частина тернополян, – ЗМІ
Основними переносниками сказу в природі є дикі тварини: вовки, лисиці, єноти та ін., а в населених пунктах — безпритульні домашні тварини. Зараження відбувається через укуси, завдані хворими тваринами. Епізоотична ситуація щодо сказу в Тернопільській області торік була складною, проте цілком підконтрольною службі ветеринарної медицини. За рік проведено 286 досліджень 17-ти видів домашніх, диких і синантропних тварин, серед яких велика рогата худоба (далі — ВРХ), свині, собаки, коти, кролі, вовки, лисиці, куниці, борсуки, тхори, білки, кажани, щурі, хом’яки, морські свинки, нутрії та ондатри.
При цьому виявлено 33 голів хворих тварин, у тому числі 21 лисицю, 6 котів, 3 собаки і по 1 голові ВРХ, борсуків і куниць. Результат засвідчив, що зі всіх досліджених кожна восьма лисиця та кожен сьомий кіт були інфіковані вірусом сказу. Варто також зауважити, що у семи лисиць, в яких лабораторно підтверджено сказ, спостерігались клінічні прояви захворювання.
У територіальному-географічному відношенні найбільш «ураженим» був Шумський район, на який припадало 9 випадків сказу різних видів тварин, по 5 було зареєстровано у Зборівському, Монастириському і Тернопільському районах, 3 випадки — в Бережанському і по одному — в Гусятинському, Заліщицькому, Козівському, Монастириському, Підволочиському і Теребовлянському.
З причини спалахів захворювання рішеннями державних надзвичайних протиепізоотичних комісій при відповідних районних державних адміністраціях 29 населених пунктів та інших територій (урочища, мисливські угіддя і т. ін.) було оголошено неблагополучними щодо сказу і в них вводились карантинні обмеження. Державна служба ветеринарної медицини проводила там оздоровчі заходи, які включали знищення трупів тварин методом спалювання і захоронення останків, проведення дезінфекцій, додаткову вакцинацію тварин від сказу, обстеження неблагополучних територій на предмет виявлення хворих і підозрілих у захворюванні тварин та цілий ряд інших заходів, передбачених планом оздоровлення.
