Чому люди століттями не припиняють звертатися в молитвах до Пречистої Матері нашого Спасителя? В народі кажуть: до пустої криниці не йдуть пити водиці. Так, Богородиця чує наші молитви. Один з Її чудотворних образів, який ми вшановуємо 22 листопада, так і називається – «Скоропослушниця», тобто Та, Яка швидко дослухається до людської мольби.
Перегляньте також:
- «Веселі канікули з Богом» у Дністровському каньйоні: для дітей влаштували розваги
- У селі біля Тернополя затримали снайпера
Пов’язана ця ікона з монастирем Дохіар на Святій горі Афон.
Ще в далекому Х столітті на стіні трапезної монастиря з’явилося зображення Божої Матері – як знак Її особливого покровительства над Афоном та його мешканцями-подвижниками. Минали роки й століття, іноки щодня проходили у двері трапезної, поступово звикши сприймати образ над дверима вже не як святиню, а як звичайну частину монастирських розписів.
Так відбувалося до 1664 року. В Дохіарі тоді звершував свій чернечий послух монах на ім’я Ніл. Йому було доручено турботу про братську трапезну, тому часто у своїх службових справах Ніл приходив туди не лише вдень, а й пізно ввечері та навіть уночі.
Якось, несучи в руках палаючу лучину, чернець мимоволі наблизив вогонь до зображення Богородиці та на обличчя Пречистої лягла кіптява. Несподівано пролунав голос: «На майбутнє не наближуйся сюди із палаючим вогнем, та не закопчуй Мого образу!» Переляканий Ніл почав швидко озиратися: звідки вночі у трапезній взялися люди, та звідки може лунати тут жіночий голос? Не побачивши нікого, монах заспокоївся.
Наступного разу він знову проніс вогонь близько від ікони і знову закоптив її. А потім – ще і ще, і кожного наступного разу – все більш автоматично, вже не замислюючись над тим, що проходить коло Святині…
Однієї ночі, ідучи до трапезної з лучиною, Ніл здригнувся усім своїм єством: голос залунав знову:«Монах, недостойний цього імені! Чи довго ти так безпечно і так безсоромно коптитимеш Мою ікону?» Тієї ж миті Ніл наче пірнув у чорну безодню – його очі перестали бачити, він осліп. Миттєво пригадав Ніл перше попередження та вжахнувся від власної духовної сліпоти, за яку справедливо був покараний сліпотою тілесною.
Впавши перед іконою Богородиці долілиць, чернець залишився перед нею в молитві аж до ранку, коли його і знайшла братія. Після почутого ченці негайно віддали шанування Образу Богоматері, запаливши над ним невгасиму лампаду та постановивши регулярно звершувати перед іконою молитви і кадіння. А Ніл вирішив не відходити від Образу, допоки не отримає прощення.
День і ніч щирі сльози каяття лилися зі сліпих очей, а з вуст злітали слова покаянної молитви. Розчулення ченця було таке глибоке, що Богородиця не могла його зневажити… Нарешті Голос пролунав утретє:«Ніл! Твоя молитва почута, ти прощений, і зір очам твоїм повертається. Сповісти всій братії, що Я є покровом, провидінням і захистом цього монастиря, присвяченого архангелам. Нехай вони і всі православні християни звертаються до Мене у своїх скорботах і проханнях, і Я всіх їх почую; всім, хто з благоговінням до Мене буде приходити, Я буду заступницею, і молитви всіх будуть виконані Сином і Богом Моїм заради Мого заступництва перед Ним. Віднині ця Моя ікона називатиметься «Скоропослушниця», тому що швидку буду являти Я милість до тих, хто приходитиме до неї, і прохання їхні будуть скоро почутими».
Після цих слів світло теплою хвилею увірвалося в очі Ніла, і він знову побачив створений Богом світ. Побачив Ніл і ікону. Щоправда, відтепер – не як звичайне зображення на стіні, а як справжню Святиню, як віконце у неосяжний Небесний Світ, як ще одне свідчення про Любов Сина Божого, надане Його земною Матір’ю, якій Він всиновив усіх нас.
А численні чудеса, звершені Богом по молитвах Пречистої після прохань перед Її іконою «Скоропослушниця», не припиняються і по сьогодні – і не лише на Афоні, а й скрізь, де християни з благоговінням шанують Діву Марію та її чудотворний образ.
