На Тернопільщині працює понад 12 тисяч медиків. Щорічно у другу неділю червня вони відзначають своє професійне свято. У цей день медичні працівники традиційно приймають вітання та обговорюють проблеми розвитку галузі.
Перегляньте також:
- «Веселі канікули з Богом» у Дністровському каньйоні: для дітей влаштували розваги
- У селі біля Тернополя затримали снайпера
Військові дії на сході внесли свої корективи у життя українських медиків. Ризикуючи своїм здоров’ям, а нерідко й життям, вони рятують наших військових. Фельдшери Тернопільського обласного центру невідкладної медицини та катастроф 2 місяці надавали першу медичну допомогу військовим і жителям Попасної Луганської області. Вдалося поставити декілька запитань фельдшеру Роману Сметанському.
«Які можуть бути умови на війні? Затишшя було лише, коли приїжджала місія ОБСЄ… Люди там живуть бідно. Швидка майже на виклики не виїжджає через те, що там тільки 30 відсотків медичних працівників залишилось… Підходили до нас місцеві жителі. Зокрема люди старшого віку, яким тиск поміряти треба було і таке інше. Хоча більшість корінного населення налаштована не надто дружелюбно. Попри військові дії, працюють, ходять на роботу. Доводилось спілкуватися і з медиками-волонтерами Київського інституту Пирогова, які привезли з собою апаратуру і працюють у Попасній…
До нас потрапляли з різними травмами. Бувало й таке, що доводилось збирати «по частинах»… (Чоловіки переглядаються і Роман замовкає, але трохи згодом продовжує) Дуже часто військові підриваються на фугасі…» Я запитую про небезпечні ситуації, однак Роман небагатослівний. Хоча, після слів, що снайпери полюють на людей «у білих халатах», тому доводилося носити військову форму, й так усе стає зрозуміло. Вони – фельдшери, які пройшли «вишкіл» війною. І вона назавжди залишиться у їхній пам’яті. Мабуть багато могли б про це розповісти, але… Як справжні чоловіки, емоціями діляться неохоче. Кажуть лише: якщо доведеться їхати туди знову – поїдуть неодмінно і не замислюючись туди, де потрібна їхня допомога.
Анастасія Квітковська
