Черговий  виступ  Міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби однією своєю оригінальною паралеллю чимось нагадав давній вірш котрогось із ще радянських сатириків на гумористичному вечорі, що транслювалися  телебаченням. Спробую передати його зміст прозою.

Татечко, який жодного разу до того не був у школі, де навчався його дорогий син, нарешті, після наполегливого запрошення директриси, таки навідався туди. Директриса водить його школою і пояснює: “Тут у нас клас для дуже обдарованих і слухняних дітей, тут – для просто хороших і старанних дітей, тут – для дітей з посередніми здібностями, тут – для дітей, які погано вчаться і часто порушують дисципліну, ну, а тут – для абсолютних нездар з дуже поганою поведінкою”. “А ось тут – мовить директриса, підійшовши до останніх  дверей  з написом “Вовочка”, – навчається ваш син”. У татка, пригадую, чи то полізли очі на лоба, чи капелюх сповз на потилицю, чи він же піднявся через волосся, що стало дибки… 

Гумористичне зерно очевидне й зрозуміле: у житті можна відшукати щось нижче від, здавалося б, уже найнижчого рівня. Який це має стосунок до того, що сказав Д.Кулеба?  Глава МЗС України під час одного з заходів  відповів на питання, чи є ще надія, що російське суспільство може стати тим фактором “Х”, який принесе зміни в РФ, коли повномасштабна війна триває вже більше двох років. “Російське суспільство іноді називають суспільством рабів – вони покірно слухають все, що їм нав’язує їхній рабовласник Путін. Але навіть раби бунтують. Тому я вважаю, що називати російське суспільство рабами недоречно“, – влучно і не без дотепності сказав головний український дипломат.  За його словами, принаймні на сьогодні він не бачить ніякого фактора “Х”, звернувши увагу на те, як мовчки  росіяни “проковтнули” смерть опозиціонера Олексія Навального.

Перегляньте також:


“Але це може змінитися, якщо зміниться ситуація на фронті та всередині Росії. Втім, для того, щоб Україна змінила ситуацію, нам потрібна зброя“, – зауважив Д. Кулеба. Фраза про необхідність зброї  завершує практично кожен його виступ всередині України чи за кордоном. І не дивно, адже це – головне нині для нас, українців, питання, від вирішення якого залежить саме існування України як незалежної держави. Тут вже навряд чи підходять паралелі на кшталт віршика про девіантного Вовочку – тут доречніше згадати давньоримського політика і полководця Катона Старшого, який кожен свій виступ в сенаті  незмінно закінчував фразою “Карфаген повинен бути зруйнований”.

Три Пунічні війни між Римом і Карфагеном тривали з перервами 118 років – від 264 до  146 року до нашої ери.

Хотілося б сподіватися що, війна України з її “карфагеном” та його народом, морально нижчим за рабів, не триватиме так довго…

Ігор Дуда