Багато християнських чоловіків добре знають і пам’ятають, що у Святому Письмі написано: «Жінки, коріться своїм чоловікам, як Господеві, бо чоловік є голова жінки, як і Христос глава Церкви, і Він же Спаситель тіла. Але як Церква підкоряється Христу, так і жінки своїм чоловікам у всьому» (Еф. 5:22-24), але дуже скоро перескакують, наче не помічаючи: «Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї» (Еф. 5:25). Очевидно, Павло чітко вказує жінкам про необхідність покори в стосунках з чоловіками, але чи ж не на не менш конкретні речі звертає в першу чергу увагу чоловіків?
Оскільки чоловік є голова жінки, оскільки спочатку був створений він, тому варто почати розгляд питання про покору у відносинах подружжя з ролі чоловіка.
Перегляньте також:
- На Тернопільщині мати трьох дітей біля будинку культури побила чоловіка і жінку
- На Збаражчині у місцевому ставку втопився чоловік
Як не дивно це звучить, але спочатку згрішив чоловік, а потім жінка. Бо що робив чоловік, поки вона розмовляла із змієм? Де він програв свій авторитет, чому допустив змія в сад, який поставлений був порати і доглядати, чому слово змія мало більшу вагу для Єви, ніж слово Адама? Чому він не мав чіткої позиції відносно заборони їсти з дерева пізнання добра і зла, чому дозволив Єві переконати себе? Жінка впала, бо чоловік не займав відповідної призначеної йому Богом позиції.
Чоловік поставлений головою над жінкою, авторитетом для неї і дітей. Авторитет у світському менталітеті в основному будується на домінації, страсі і залякуванні. В Божому Царстві основа авторитету – любов і служіння. Написано: «Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї, щоб освятити її, очистивши водяною купіллю через слова; щоб поставити її перед Собою славною Церквою, яка не має плями‚ чи вади, чи чогось подібного, але щоб вона була свята і непорочна» (Еф. 5:25-27). Як Христос посвятив Себе Церкві, як Себе за неї видав? Коли говориться про відносини Христа і Церкви, не йдеться про Церкву як інституцію чи організацію, мається на увазі «ecclesіa» – зібрання людей, отже йдеться про відносини між Ісусом і Його народом. Христос зробив все, аж до смерті на хресті, щоб Свій народ витягнути з рабства гріха, вберегти і спасти. Яке відношення Христа до Церкви зараз? Він безперестану піклується про неї, годує її, провадить, опікується нею. Якщо чоловік має таке відношення до жінки, то може претендувати на її покору. Але якщо його відношення не таке, якщо воно не відображає відношення Христа до Церкви, то, очевидно, претендувати на покору жінки для такого чоловіка, як мінімум, недоречно.
«Так повинні чоловіки любити своїх жінок, як свої тіла: хто любить свою жінку, любить самого себе» (Еф. 5:28). Люблячи свою жінку чоловік не робить чогось великого, якогось героїзму чи не знати якого вчинку. «Бо ніхто ніколи не мав ненависти до своєї плоті, а годує і гріє її, як і Господь Церкву» (Еф. 5:29). Тому чоловік поставлений дбати за жінку і за дітей.
З огляду на біблійні стандарти і природу обох статей варто окреслити ряд сфер життя родини, які належать до компетенції чоловіка:
- Підтримання порядку в родині, планування всіх подій.
- Планування сімейного бюджету, управління витратами.
- Турбота про якісне і різноманітне харчування родини.
- Виховання дітей: навчання і покарання.
- Опіка над самопочуттям жінки: від фізичного до емоційного.
- Первосвященик і єпископ домашньої церкви.
- Віддати жінці все, що має, і самого себе.
Чоловік голова родини, у повноті відповідальний за все, що в ній відбувається. Наскільки далеким є Божий стандарт від повсюдно поширеного українського матріархату! Саме чоловікові Бог дав відповідний склад розуму, спосіб думання. Чоловік живе розумом, думати для нього – означає існувати, він часто гасить у собі пориви емоцій чи голос інтуїції, рідко дає волю почуттям, а тим більше – не дозволяє собі керуватись ними у вчинках чи рішеннях. Не так жінка, бо вона – емотивне створіння, ведена почуттями, інтуїцією, бажаннями. Якщо кожен з них займає відповідне, властиве йому місце в подружжі, таке поєднання через комунікацію, розмови, діалог функціонує гармонійно та ідеально.
Чоловік покликаний дбати про те, щоб у домі було що їсти, одягнутися, за що задовольнити певні потреби чи сплатити рахунки. В сучасному світі не завжди чоловік може таким бути, бо часом жінки заробляють більше за своїх чоловіків. Але в основі чоловік повинен провадити економію сім’ї, а не жінка, не залежно від того, хто є джерелом прибутків чи хто скільки заробляє. Внаслідок емотивності і чуттєвості жінки більш схильні до нераціональних витрат чи покупок зайвої кількості продуктів харчування чи просто красивих, але непрактичних і насправді непотрібних дрібниць. Чоловік краще надається до стратегічного планування бюджету, до здорової ощадливості, тому приймає основні рішення щодо розподілу коштів, видає дружині потрібні суми на обговорені важливі витрати.
В англійському перекладі Біблії «піклується» (див. Еф. 5:28) передається висловом «ніжно дбає», який ближчий до оригіналу, ніж українське слово. Для багатьох чоловіків направду проблематично показати і виявити ніжність до своїх жінок. Хоч по своїй природі обидві статі потребують відчувати ніжність, для жінок ця потреба на порядок більша. Тому, коли чоловік не проявляє достатньо ніжності до жінки, вона відчуває себе «закинутою». Жінці необхідно, щоб чоловік хвалив її, бо саме через похвалу вона відчуває, що чоловікові потрібна.
Чоловік мав би бути опорою жінці, а жінка – чоловікові. Часто жінка не дає собі ради з хатніми обов’язками, їй «вилазять на голову» діти, вона не встигає приготувати їжу, особливо коли ходить на роботу. Тоді чоловік, як опора і реальна підтримка для жінки, мав би їй помогти, хоча для чоловіків, можливо, це найтяжче і найнеприємніше заняття. Для сім’ї не повинно існувати поділу на чоловічу і жіночу роботу, вони спільно ведуть господарку і можуть взаємо домовитись про все, допомагати одне одному. Але якщо, незважаючи на неохоту і змученість, чоловік проявляє ініціативу, займається дітьми, ділить з жінкою домашні справи – це радикально міняє атмосферу дому в кращу сторону.
Отже, чоловік покликаний зробити все, щоб жінка була в доброму стані (як і робить все, для того щоб у доброму стані було його власне тіло). Якщо жінка не функціонує нормально – це вина чоловіка. Ніколи не буває так, щоб винною була лише жінка. Вона спокійна, коли відчуває, що чоловік їй допоможе, що йому не байдуже те, що діється з дітьми, важливе її самопочуття, цікавить життя дому. Чоловіки повинні піклуватись і дбати і про жінку, і про дітей, пам’ятаючи про те, що навіть сидіти вдома з дітьми, варити їсти, прибирати, прати і складати – праця нелегка, марудна і часто нудна. Жінці, яка сидить вдома, зовсім не легше від чоловіка, який ходить на роботу, навпаки, часто їй набагато тяжче – бо нудно!
По своїй природі чоловік складений так, що його інтереси екстравертовані, жіночі ж – інтравертовані. От і складається так, що їх інтереси ніби лежать по різну сторону хатнього порога. Мудре подружжя вчиться жити інтересами одне одного, взаємно цікавитись подіями протягом дня, ділитись переживаннями, обговорювати бажання і плани, таким чином перетворюючи цю відмінність на збагачення і збудування, а не приймаючи її як камінь спотикання.
«Жінки, коріться своїм чоловікам, як Господеві, бо чоловік є голова жінки, як і Христос глава Церкви, і Він же Спаситель тіла. Але як Церква підкоряється Христу, так і жінки своїм чоловікам у всьому» (Еф. 5:22-24). Розглянемо це місце Святого Письма з перспективи Церкви. Чи церкві завжди виплатиться слухати Христа? Безперечно, що так! Але чи жінці виплатиться завжди слухати свого чоловіка? Ні, не завжди! Якщо він не задовольняє те, про що сказано вище, то навряд чи виплатиться такого чоловіка слухати. Перед тим, як вимагати від жінки покори чи послуху, чоловік повинен запитати себе: чи я є реальним авторитетом, чи є я відповідальною людиною, чи відповідаю я за свою сім’ю? Бо не жінка відповідає за сім’ю, а чоловік! Якщо чоловік буде відповідальним у своїй сім’ї, то, воістину, хіба нерозумна жінка не слухатиме такого. Чоловік має любити свою жінку, а любов – це не емоції і почуття, це рішення волі бажати іншому добра за будь-яких обставин. На шлюбі чоловік і жінка обіцяють перед Богом дбати одне за одного, чоловік бере на себе відповідальність, вирішує бажати тій особі (своїй жінці) добра. Не дивлячись на те, що жінка часом емотивна, язиката, змучена, неспокійна – чоловік повинен дбати за неї і хотіти для неї добра, бо пообіцяв це робити перед Богом. Вдячна жінка такого чоловіка без проблем, а з радістю буде слухняною і покірною!
Покора не осягається ні примусом, ні криком, ні моральним чи фізичним тиском. Покора полягає в тому, що жінка є підтримкою для свого чоловіка. Де є мудра і побожна жінка, там навіть дурний чоловік функціонує так, як треба. Жінка повинна бути фундаментом, на який чоловік може опертися. Якщо вона не виконуватиме своєї функції, то і чоловік свою теж не зможе виконувати. Отже, правильний баланс у відносинах вигідний обом сторонам!
Якщо чоловік дозволяє собі бути в сім’ї егоїстом, така сім’я не зможе нормально функціонувати. Коли подружжя заходить до церкви брати шлюб, коли кладе руки на Євангеліє для складання шлюбної присяги – у той момент втрачається приватність тих осіб, його перед нею і її перед ним. Якщо в когось з подружжя і далі залишається щось «приватне», що приховане чи закрите від іншого, то така сім’я не функціонує нормально, це лише дві людини, які живуть на одній території.
Відповідальність за релігійне виховання дітей, за духовну атмосферу в домі, за релігійну формацію дітей несе чоловік, бо він первосвященик свого дому. Як Христос хоче і дбає, щоб церква була святою і непорочною (див. Еф. 5:27), так святість жінки і дітей повинна стати пріоритетом для чоловіка. Якщо він не виконуватиме своєї місії в тому плані, діти матимуть проблеми в стосунках з Богом і будь-яким духовним авторитетом, оскільки в свій час для них не був авторитетом батько. Основною причиною неконтрольованості і вседозволеності в поведінці покоління сучасної молоді є те, що їхні тати «запхали свій авторитет мамам під спідницю». Коли дитина не має досвіду життя під сильним і мудрим авторитетом батька, який представляє для неї Бога, їй дуже важко буде навчитись приймати Божий авторитет і в любові слухати його і коритись. Причиною порушення відносин між членами сім’ї часто, на жаль, є жінки, які самі виросли без батькового авторитету, тому не можуть і не вміють довіряти своїм чоловікам.
Вихід один: чоловік повинен взяти даний Богом авторитет у свої руки. Цей авторитет не осягається в книжках чи примусом, його здобувають «на колінах», у постійній молитві, у співпраці з Божим милосердям, у приведенні функціонування свого дому до стандарту Божого слова. Якщо наші сім’ї не є прикладом християнських сімей – це зразу видно сторонній людині, як би старанно не приховувалось чи маскувалось, одразу очевидно, хто в родині головний, яку виконує функцію і як відноситься до іншого. Якщо наші сім’ї не є прикладом християнської сім’ї – не зможемо проповідувати Євангеліє, не зможемо дати іншим свідчення, бо в нас у домах то не функціонує, бо ми в родинах не живемо згідно Євангелія. «Але єпископ повинен бути непорочним, однієї жінки чоловіком, тверезим, цнотливим, благоговійним, чесним, гостинним, здатним навчати… таким, що добре править домом своїм, дітей тримає у слухняності: з усякою чесністю; бо хто не вміє управляти власним домом, чи буде той піклуватися про Церкву Божу?» (1Тим. 3:2,4,5) Якщо ми не можемо дати раду в своїй родині, то як зможемо давати собі раду в спільноті, у церкві, як зможемо допомагати іншим, якщо самі в себе не можемо навести лад? Це принципово важливе питання.
Якщо не взятись за порядок у власній сім’ї, якщо вона не функціонує згідно наведених вище рядків Біблії, то наш шлюб ніколи не зможе функціонувати добре, між нами не буде задуманої Богом гармонії, порозуміння і миру. Очевидно, перебудовувати відносини важко. Тяжко перебудувати те, що будувалось не на Божому слові, але якщо не почати їх змінювати і приводити до Божого стандарту, то дуже скоро прийде поразка за поразкою, проблема за проблемою. Якщо власна сім’я не є нашою фортецею, то нею не зможе бути і спільнота, не можна говорити про якусь духовну боротьбу, якщо в нас діряві тили! Тому «кожен із вас нехай любить свою жінку, як самого себе; а жінка нехай боїться свого чоловіка» (Еф. 5:33)!
