У Бережанах у виставковій залі Музею книги демонструється мистецька виставка в’язаних робіт гачком бережанської майстрині, керівника місцевої філії кредитної спілки “Вигода” Марини Футерко. Виставку вже оглянуло чимало поціновувачів мистецтва, висловивши щирі слова захоплень неординарними картинами.
Як зазначила директор Музею книги Леся Красільнікова, кожна картина, зроблена руками пані Марини, заслуговує на велику увагу й шану. Кожна з цих робіт – унікальний витвір мистецтва з різними цікавими сюжетами, серед яких, зокрема, і на релігійну тематику. Деякі картини, ікони, приміром «Божа Мати з дитятком», «Ісус», «Ангел» та інші, є в колекціях музеїв, у домівках багатьох її рідних і друзів.
Перегляньте також:
- Підприємці з Тернопільщини підозрюються у переправі чоловіків закордон
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
Відвідувачі музею також із цікавістю розглядали фотовиставку з родинного архіву п. Марини «Репресоване дитинство», щоби більше дізнатися про саму героїню, адже вона походить із сім’ї репресованих, котрих радянська комуністична тоталітарна влада виселила в далекий холодний ворожий Сибір за участь і зв’язки з підпіллям.
Народилася майстриня Марина Футерко 9 липня 1957 року у місті Інта (Східне) Республіки Комі в сім’ї депортованих українців Тадея Миколайовича Олігурського та Анни Теодорівни Музички. Вона була найстаршою дитиною в сім’ї. Там же народилися і її брат Ігор та сестра Галина.
Пані Марина зі сльозами на очах згадує своє дитинство: барак, школу, сусідів – татар, литовців, німців, сильні морози, північне сяйво… Її батько Тадей Миколайович був майстром на всі руки. Своїми руками зробив багато речей, які були окрасою будинку, де жила родина. Він завжди мріяв про вільну, демократичну, європейську Україну. На жаль, помер у 1984 році, не доживши до проголошення незалежності нашої держави. Мати Анна Теодорівна була чудовою майстринею, тому з дитинства навчала своїх дівчат вишивати, в’язати шкарпетки та рукавиці, влаштовувала чудові вечори рукоділля.
Жінка пригадує, коли вони вишивали чи в’язали, то завжди читали книжки. Коли Марині було два роки, мама одягнула її у вишиванку. В родині збереглося чимало фотографій, де діти одягнені у вишитий одяг. А вишиті хоругви мами-майстрині є у церкві Пресвятої Трійці у Бережанах.
У далекому Сибіру, куди депортували батьків п. Марини, люди, як могли, дотримувалися українських традицій. Цікаво проводили релігійні свята – Різдво, Старий Новий рік, Великдень та інші. Батьки пані Марини були дуже працьовитими, релігійними, часто молилися й дітей привчали до молитви. Літні канікули діти проводили в селі Рекшин на Бережанщині у діда й тітки, повертаючись назад в Інту, завжди везли з собою багато подарованих родичами українських книг та журналів.
У 1972 році батьки купили будинок у Бережанах на вулиці Валовій. Закінчивши 8 клас, Марина спробувала вступити в педагогічне училище, але радянська влада таким дітям із родин репресованих це не завжди дозволяла. Довелося їхати до родичів у Казахстан в м.Кокчетав, де вступила у кооперативний технікум на бухгалтерське відділення. Після закінчення технікуму в 1975 році повернулася в Інту. Вийшла заміж, і в родині народився син Олег, котрий нині захищає нашу Україну від російського агресора. Молодший син Ярослав – відомий у громаді волонтер, друг багатьох захисників і меценатів, тож мама дуже пишається своїми синами, родиною, також допомагає й підтримує їх із волонтерством, мріючи про якнайшвидшу перемогу і мир на нашій багатостраждальній землі.
1982-го року родина приїхала в Україну, в м. Стрий. Марина Футерко деякий час працювала бухгалтером на Стрийській макаронній фабриці. Також їздила за кордон на заробітки, де в хвилини туги із наснагою творила свої в’язані гачком картини. Часто приїжджала до матері, а з 2000 року остаточно переїхала в м. Бережани. Із того часу очолює Бережанську філію кредитної спілки «Вигода». Вважає себе щасливою, адже має гарну родину, багато друзів, роботу, натхнення і любов до творення оригінальних в’язаних робіт. У цих в’язаних казкових диво-узорах відчувається радість серця і краса душі талановитої майстрині.
Тетяна БУДАР
