Майже 40 років тому, 3 вересня 1983 р., з’явилося дивне і туманне повідомлення ТАРС (цього стилю дотримувалися завжди, коли йшлося про непристойні, з точки зору міжнародної дипломатії чи права, дії «страны советов»).
У ньому повідомлялося про літак-порушник, який вторгся у повітряний простір СРСР, після попереджувальних пострілів радянського винищувача полетів у бік Японського моря і «зник з екранів радарів». Але вже два дні до того всі «вражі голоси» навипередки повідомляли про південнокорейський пасажирський Boeing-747, який був збитий радянським військовим літаком над Сахаліном. У 246 пасажирів з 16 країн і 23 членів екіпажу шансів уціліти не було…
Коли ж судна в районі падіння лайнера почали сітями витягати страшний улов у вигляді понівечених людських останків і фрагментів літака, радянське керівництво виявилося припертим до стіни і змушене було визнати, що пасажирський літак, що відхилився від курсу, таки було збито. Однак, визнавши цей факт, Кремль одразу ж перейшов у рішучий наступ і вустами начальника генштабу Ніколая Огаркова заявив, що порушення повітряного кордону СРСР було навмисним і що це – спланована розвідувальна акція з метою вивчення радянської системи ППО в цьому районі. Пригадую прес-конференцію, на якій маршал Огарков з державною солідністю і чесними-пречесними очима демонстрував карти маршрутів, графіки та інше, що працювало на користь радянської версії причини катастрофи. І СРСР неухильно (щоб не сказати – «дубово) тримався її аж до настання горбачовської «перестройки»…
Нинішнє російське керівництво, перейнявши в порядку спадкоємності звичку своїх радянських попередників брехати твердо, переконано, завжди і в усьому, привнесло в цю манеру риси нашого безмежно цинічного сьогодення. Правителі росії вже навіть не завдають собі клопоту вигадувати якісь причини своїх мерзенних діянь – вони «честно и откровенно» заявляють, що їх, отих діянь… просто не було. Не було і немає російських військ і техніки на Донбасі (фраза «ихтамнет» уже стала похмурим неологізмом); ЗРК «Бук» не дістався сходу України, щоб садонути ракетою тепер уже по малазійському «Боїнгу» (298 загиблих). Дані розслідування голландської сторони, підтверджені звітом експертно-журналістської групи “Bellingcat” із списком 20 імен російських військових, ймовірно причетних до збиття авіалайнера, і її ж висновком про причетність вищих чинів російської армії натикається на все те ж знайоме «ихтамнет». Тобто, їх там немає. І не було. Як довгий час «не було» масових розстрілів у Катині навесні 1940 р. Як декілька днів «не було» збитого південнокорейського Boeing-747. Як досі «немає» збитого малазійського Boeing-777. Часи змінюються – старі звички зберігаються.
