Володимир Кравчук про лірику та круговерть сьогодення

Опубліковано:
27 Серпня, 2023

Володимир Кравчук – поет, журналіст, літературознавець, редактор. Член НСЖУ та НСПУ. Медик за професією, брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У 1990-х роках працював фельдшером невідкладної медичної допомоги в м. Тернопіль. Заочно закінчив Харківський міжнародний фінансово-економічний інститут. Керівник літературно-мистецької студії «Рушник» ЦКД Збаразької міської ради.

Володимир_Кравчук

– Володимире Ярославовичу, що ви вважаєте початком своєї творчості? Що було першим: поезія чи публіцистика?

– Початком своєї творчої діяльності вважаю вихід у світ всеукраїнського літературного альманаху «Вітрила-80» (видавництво «Молодь», Київ, 1980), де тоді була опублікована моя перша добірка поезій. Приємно, що дебютував з Іваном Малковичем, Михайлом Слабошпицьким, Марією Матіос, яка починала писати поезію, а не прозу. А перші мої спроби опубліковані у далекому 1976 році в збаразькій районній газеті «Колгоспне життя».

Журналістика завжди йшла поряд, адже людина, яка пише,  не може зациклюватися, на мою думку, лише на літературній творчості. Вже в 1998 році вступив до лав НСЖУ. Ціла низка публікацій була в українській та закордонній пресі. Принагідно назву журнал українських націоналістів «Наша мета» (Австралія).

– Яка тематика ваших віршів? Ким ви позиціонуєте себе в поезії?

– Як, напевно, в кожного початкуючого писаки, першими у мене були творчі пошуки та експерименти в різних жанрах і стилях. Це були вірші. Метафоричність, образність з’явилися вже опісля, щоб стати поезією.  Шукав себе також у гуморі, а саме: іронізми, афоризми, спортицизми (назву придумав сам), літературні пародії, мініатюри.

Основна тематика моїх теперішніх творів, мабуть, філософсько-лірична, є патріотика, осмислення власного «я» в круговерті сьогодення і, звичайно ж, інтимна лірика. В українській літературі утверджую поетичну мініатюру. Це знайдуть допитливі читачі на сторінках моїх книг, а їх більше двох десятків, хоч кількість не свідчить про бездоганну якість. Я дуже прискіпливо до себе ставлюся. Якби не так – то, може, і мої книги були б товстішими.

Беззаперечно, другим крилом творчості стали твори для дітей (старший дошкільний та молодший шкільний вік). Друкувався майже у всіх республіканських виданнях, включаючи журнали «Вітчизна», «Людина і світ» та інші.

Сьогодення диктує свої реалії. Війна увірвалася в душі людей. І я теж не виняток. Важко, повірте, лірику переключати на хвилю жорстокості і неоціненної мужності. Але твори воєнної тематики є, вони наскрізь пронизані болем війни. Багато з них опубліковано в пресі, у щорічнику «Подільська толока», в окремих розділах збірок. Створили з композитором і виконавцем Миколою Сосновим (аранжування Андрія Канаса) пісню «До Перемоги!» Звучить на «ТВ-4». Віримо. Тримаймо стрій!

Та пропри все, я позиціоную себе як лірик.

– За вашу тривалу поетичну кар’єру ви здобули багато різних відзнак, премій і нагород. Які з них вас найбільше надихнули на подальшу творчість?

– Коли грію в пучках ручку, про премії, нагороди, відзнаки не думаю. Нагороди – це визнання, один із результатів творчості, але аж ніяк не  натхнення. Не хочу виглядати нескромним, тому не стану перелічувати усі. Назву лише основні: Всеукраїнська премія імені Братів Лепких (2022), висунутий колективом газети «Свобода». Попередня – обласна імені Богдана Лепкого. За дитячі збірки – імені Іванни Блажкевич. Дипломант італійського часопису Gorni nostri («Наші дні»), де опубліковані мої поезії у перекладі італійською, лауреат премії журналу «Тернопіль».

Книжка, видана у співавторстві з українською поетесою Раїсою Обшарською, – збірка дуалістичної поезії «ВІР» номінувалась на премію імені Михайла Коцюбинського.

Якщо згадувати журналістські нагороди, то два роки тому удостоєний звання «Золоте перо Тернопілля» (ТОО НСЖУ), а ще отримав всеукраїнську літературно-мистецьку премію імені Петра Ковальчука. Коли у 2008-2009 роках працював редактором районної газети «Народне слово», отримав «Золоту медаль журналістики».

– Яку історію написання має ваш легендарний вірш «Кава на двох»?

– Спочатку була кав’ярня, кава на двох. А потім – однойменний вірш, який став піснею з легкої творчої руки композитора і виконавця Юрія Біркового.

– Ваші дитячі твори користуються великою популярністю серед наймолодшої читацької аудиторії. Розкриєте таємницю такої популярності?

– Вірші для дітей пишу короткі, з іскринкою сміху, адже вони легко сприймаються, заучуються без примусу. Для цього і сам на якусь мить стаю дитиною. Твори для дітей свого часу друкував у дитячих журналах, газеті «Молодь України» та інших виданнях. У доробку також маю 8 збірочок і казку «Сніговиця». Зовсім недавно у нас, спільно з молодою поетесою Оксаною Ратушняк, вийшла збірочка «Жменька добрих віршенят для дівчаток і хлоп’ят».

У деяких книжках є кюар-коди, відсканувавши які з допомогою звичайного смартфона, можна почути художнє прочитання віршів професійними дикторами. Це неабияк стає у пригоді малечі із вадами зору. Складність написання творів для дітей у тому, що для них неможливо сфальшивити, адже вони все сприймають «за чисту монету», не фільтрують.

– Розкажіть, будь ласка, про вашу роботу в приймальній комісії письменницької спілки.

– У ній працюють 23 письменники, чиї імена опубліковані в «Літературній Україні». Представлені майже всі обласні письменницькі організації України. Каденція – 4 роки. За час двох моїх каденцій спілчанські ряди поповнили п’ятнадцять письменників нашого краю. Відстоював усіх. Комісія працює у закритому режимі. Зараз, на жаль, не збирається.

– Дякую вам за розмову.

– Дякую вам. Насамкінець хочу згадати світлим словом письменників. Людей з великої літери. Які повірили в мене. Рекомендували для вступу до лав Спілки письменників України (1996). Це – Борис Демків, Михайло Левицький, Роман Гром’як. І коли проводжу засідання літературно-мистецької студії «Рушник», яка діє у Центрі культури та дозвілля Збаразької міської ради, то розпочинаю зі слів поета-шестидесятника Бориса Демківа:

Помиймо руки, як до хліба, чисто,
Коли стаєм під знаками пера.
Задумаймось над словом, товариство,
Бо вже давно задуматись пора.

Тарас КОМАРИНСЬКИЙ

Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу tenews.te.ua@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер, долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук, підключайтеся до каналу Телеграм.

Джерело: Новини Тернопільщини
Теги: #Володимир Кравчук
Коментарі





Опілля квас ціни iPhone 14 Pro в Одесі, Україна

Статті

Інтерв'ю
Тернопільський “водоканалівець” Любомир Калиняк: «Я дуже люблю людей і свою роботу»
21:11, 6 Травня, 2024

Тернопільський “водоканалівець” Любомир Калиняк: «Я дуже люблю людей і свою роботу»

Блоги

ТОП новини тернопільщини: