Санкції, які запровадило проти росії світове демократичне суспільство, вкрай необхідні для послаблення країни-агресора, яка зараз становить відкриту загрозу миру та порядку на всій планеті. Дієві міжнародні заходи, спрямовані на зменшення експортних доходів росії, суттєво впливають на можливості кремля у веденні війни в Україні та поглиблюють кризу російського суспільства, «підштовхуючи» його до розуміння згубності агресивної політики путіна.
Падіння економіки, різке зміцнення рубля та втрата Європи як головного ринку збуту вуглеводнів змушують російський уряд запускати секвестр бюджету. У найближчі три роки мінфін рф пропонує скоротити витрати федеральної скарбниці на 1,6 трлн рублів, «пустивши під ніж» 59 із 62 держпрограми та непрограмні напрямки діяльності.
Головною жертвою секвестру стане масштабний план інфраструктурного будівництва, за допомогою якого путін чотири роки тому обіцяв розігнати економічне зростання росії до темпів «вище за світові».
Будуть значно зменшені витрати «на Крим», «інноваційну економіку» (яку росіяни так і не побачили попри усі заяви можновладців), сільське господарство. На чверть скоротиться фінансування космічних програм. Лише «підтримка обороноздатності» (читай: здатності на військові злочини) росії не тільки не зменшиться, а й зросте. Та, розуміючи необхідність «пряника» для внутрішньої аудиторії, не постраждає програма «соціальної підтримки громадян», яка стане практично рекордною за останні 20 років.
Єдиною можливою умовою для «виживання» економіки росії є збільшення ціни на енергоресурси та пошук «нових ринків» для їх реалізації в обхід санкцій за рахунок величезних країн-споживачів, в першу чергу, Китаю та Індії.
Будь-яка дія має прямі та непрямі опосередковані наслідки. Ця теза, безумовно, стосується і запроваджених країнами «антипутінської» коаліції санкцій. І «холодна зима», яка можливо очікує німецьких бюргерів та падіння рівня життя європейської та американської спільноти, активно «розрекламоване» агітаторами кремля – це тільки поверхневий шар можливих наслідків, необхідних для перемоги над світовим агресором, санкцій.
Різке збільшення кількості різноманітних санкційних списків та пропозицій різних країн, яких і до початку збройної агресії росії проти України було більше 300, значно посилили навантаження на міжнародну фінансово-економічну систему, яка в умовах глобалізації економіки і так знаходилася в досить хиткому стані.
Відсутність стовідсоткової узгодженості в санкційних списках з Великобританії, ЄС та США роблять і без того непросту роботу системи ще більш складною.
Значно зросла загроза кібератак хакерських прокремлівських угрупувань на міжнародний банківський сектор, що також не додає стабільності та прогнозованості роботі світової фінансово-економічної системи. Кремль намагається у будь-який спосіб вивести із рівноваги налагоджені десятиріччями механізми торгівельно-економічних зв’язків між західними країнами і в такий спосіб посіяти розбрат у міжнародному демократичному суспільстві.
Злочинна війна, яку розв’язав путінський кремль проти України, та її загальносвітові наслідки вже негативно вплинули на життя не лише українців, а й на сотні мільйонів людей в усьому світі. Але у цього «жаху ХХІ століття» є й свої вигодонабувачі, для яких все те, що відбувається «на війні» та «навколо війни», абсолютно вкладається у власні наміри та довгострокові плани. І це далеко не росія, яка, врешті-решт, безславно завершить свій життєвий цикл після поразки в Україні.
Китай вже давно знаходиться у стані практично «холодної» війни із Заходом. Для влади Піднебесної Європа та США є лише величезним «Торгівельним майданчиком» для поступової економічної експансії. Так само, як росія розглядається владою Китаю лише як «сировинний придаток» та можливий донор нових територій для стрімко зростаючої кількості власного населення, який необхідно використовувати з точки зору величезних (і, при тому, практично дармових) ресурсних можливостей.
Ситуація, що складається у Західному суспільстві після початку війни росії проти України, виправдовує самі фантастичні сподівання влади Китаю.
Європейська енергетична криза та подорожчання енергоносіїв, спровоковані росією, значно збільшать собівартість європейського виробництва, що призведе до безумовного подорожчання власної продукції.
Тим самим конкурентна здатність європейських товарів, яка й зараз стрімко падає за умови насичення ринків набагато дешевшими товарами китайських виробників, впаде ще нижче і відкриє доступ Китаю до «товарної окупації» європейських країн. Тим більше, що намагання росії переорієнтувати ринок споживачів енергоносіїв на Китай та Індію, змушує її робити цінові поступки у продажу сировини цим країнам. Що значно зменшує собівартість товарів, які Піднебесна експортує на світові ринки.
Вимушена санкційна переорієнтація експорту сировини несе для росії загрозу ще більшого посилення впливу з боку Китаю, який зрештою змусить кремль віддати такому «партнеру» не тільки свої «багатства надр», а й значну кількість території, на яку вже давно «поклав око» хитрий Китай.
Cui prodest – кому вигідно…
Росія розпочинає злочинну війну проти України – отримує санкції від міжнародної спільноти, які значно впливають не тільки на країну-агресора, а й на суспільно-економічний стан самої Європи та Америки – посилюються економічні (і не тільки) позиції Азії – росія попадає у пряму залежність від Китаю (та, можливо, Індії), як єдиного потужного економічного та геополітичного «партнера».
Фантазії?!!
