За останні три місяці Світ все більше поляризується. Вже чітко зрозумілий розподіл сучасної світової спільноти на два великі табори: Захід та Не-Захід. Протистояння практично двох світів, яке посилила та загострила злочинна війна росії проти України, призвела до доволі чіткого розмежування світових країн на тих, хто обрав демократичний «західний» шлях розвитку та на інших…
Якщо у першому таборі все зрозуміло, то другий табір, незважаючи на мрії путіна очолити так звану «антизахідну коаліцію», досить неоднорідний за своїм складом та цілями, які ставлять перед собою ті чи інші країни. ІХ саміт країн БРІКС, на які путін покладає найбільші сподівання як на бажаних союзників, чітко дав зрозуміти, що єдине, чому країни-учасники БРІКС займають «антизахідну» позицію – це не любов до росії або путіна особисто, а намагання грати більш активну роль у світових процесах на базі багатополярного світу.
Індія, Туреччина, Іран, ПАР, Бразилія, Мексика, ОАЕ, Саудівська Аравія та інші країни на тлі загострення конкуренції між США та Китаєм шукають шляхи посилення своїх регіональних та світових позицій за межами традиційних, переважно західних організацій та інститутів.
Ці країни намагаються зберегти нейтралітет та не підтримують ні одну із сторін збройного конфлікту між росією та Україною. Для них набагато вигідніше посилити свої власні позиції на світовій арені, використавши кризу, яку спричинила російська агресія.
Санкції Заходу проти рф дуже серйозно розбалансували світову систему, що змусило деякі інші країни засумніватися у надійності та послідовності західних фінансових та економічних систем, що домінують у світовому просторі. Це призвело до активізації розмов про необхідність створення альтернативних, самостійних фінансово-економічних та геополітичних утворень, захищених від впливу США.
Як би не намагався путін робити «гарну міну при поганій грі», економічні санкції значно послабили росію та суттєво знизили до неї рівень довіри, як до «провідного гравця». Росія вже знаходиться на достатньо середньому рівні із значною тенденцією до його втрати і не може претендувати на роль лідера. Гучні заяви путіна на ІХ саміті країн БРІКС розраховані, в першу чергу, на внутрішню аудиторію, яку кремль намагається переконати у тому, що росія не поодинока у своєму протистоянні із Заходом. І що крім Ерітреї в неї є багато інших «потужних країн-партнерів».
Насправді, росія, яка не здатна запропонувати країнам БРІКС соціальні інновації та новітні технології, цікава «не-Західним» країнам лише як ресурсний придаток, постачальник дешевої сировини та енергоносіїв.
Китай, який цього року головує у БРІКС, крім лідерів країн-учасників, запросив на саміт лідерів Єгипту, Нігерії, Сенегалу, Аргентини, Казахстану, Індонезії, Саудівської Аравії, ОАЕ та Таїланду. Саме такий формат присутності Пекін вбачає необхідним для поступового переходу від «Західної залежності» до створення альтернативної системи світового впливу. Таке широке охоплення країн ще більше розмиває роль росії та не дозволяє їй «приватизувати» важелі керування процесами.
На додаток, у Пекіні відкрито заявили про можливість приєднання до БРІКС країн із середнім рівнем доходу з так званого Глобального Півдня. Тому росія стає важливою, але однією з багатьох. І її персональні інтереси не будуть захищатися за рахунок усіх інших країн-учасників.
Росія не може запропонувати себе навіть у якості лідера у своєму регіоні, що підтверджують красномовні заяви президента Казахстану у Петербурзі на економічному форумі. Цю роль на себе практично повністю перебрав Китай.
На відміну від росії, яка «мріє» про побудову системи вертикалі власного домінування на світовій арені, Китай формує горизонтальні регіональні партнерства на базі існуючих пан-регіональних об’єднань і платформ. Такий підхід дозволяє об’єднати усіх умовно «незадоволених» Західною системою та створити багатополюсний світ.
Статус росії у цьому «новому» світі, перш за все, залежить від того, якою вона «вийде» з війни проти України. Те, що не «переможцем» – це вже остаточно зрозуміло.
Але ступінь руйнації росії залежить від того, як довго путінський біснуватий режим буде намагатися продовжувати злочинну війну. Чим довше росія підкорятиметься хворому на голову диктатору, тим менше в неї шансів зайняти хоча б більш-менш пристойне місце на світовій арені майбутнього.
