Анастасію Триш із Чорткова, лікарку за фахом, давно знають як представницю поетичного жанру. На цій ниві у неї добре гроно віршованих збірок «Подих надії», «Різноголосся буття», «Невблаганність проминання», «Візерунки долі», «Відлуння тиші», «Бризки сонця», «Палітра зникаючих барв», « Живописні обрії», « Мандрівні ескізи», «Сакральні дарунки». Назви говорять самі за себе. Перед нами поетеса, слово якої тяжіє до глибокої філософічності. І щоразу, з появою нових творів, ця її іпостась ще більше поглиблюється, розкрилюється.
Справжньою несподіванкою стала презентація нової книги Анастасії Триш у жанрі малої прози. Подія відбулась у світлиці Тернопільської обласної організації Національної спілки письменників України під час недільного засідання учасників літературного об’єднання. Розповідає авторка збірки «Зоріє мить»: «Це спроба торкнутись гострих проблем людського буття, становлення моральних основ людського характеру, широкого спектру емоційних проявів. Філософське підґрунтя книги зводиться до двох положень: моральної відповідальності кожної особистості за власні вчинки перед родиною та суспільством в цілому і поваги до загальнолюдських цінностей».
Тематика творів багатолика: проблема заробітчанства в умовах еміграції, родинні стосунки, миттєвості (етюди) дивовижного довкілля упродовж окремих відрізків доби. Згадані твори були написані і сформовані ще до 24-го лютого. Але соціальні проблеми, яких торкається авторка, нікуди не зникли, з приходом жахливої і кривавої війни, ще більше загострились. Тема заробітчанства в сучасній українській літературі не нова. Про це писали у своїх творах Ніна Фіалко, Неоніла Крем’янчанка, Марія Ткачівська. Але у кожного з них свій почерк, своя історія, свій «виписаний»біль. Бо про це не можна мовчати. «Зоріє мить» – це своєрідна нагода стати кращими, людянішими, добрішими. І дає її своїм ліричним героям авторка із Чорткова Анастасія Триш.
