Україна довела цю тезу, зупинивши ворога практично на самому початку так званої «блискавичної спецоперації» російського агресора. Всупереч усім прогнозам різноманітних експертів про те, що самостійність України завершиться протягом перших 3-4 днів з моменту початку. Не дочекалися у кремлі «переможного параду» на Хрещатику. Замість квітів Україна зустріла ворога шаленою люттю і змусила відступити, понісши величезні втрати у живій силі та техніці.
Україна за всіма показниками отримала перемогу у «короткій» війні. Зрозумівши неспроможність та хибність своїх планів, ворог відступив і розпочав другий етап агресії. І на цей раз – це війна затяжна, довга, виснажлива. А для перемоги у «довгих» війнах на одне з перших місць у необхідностях виходить ресурсоспроможність. В першу чергу – це гроші.
Свою перевагу над ворогом у мужності та хоробрості Україна вже довела на полях кривавих боїв. Проте конкурувати з величезною країною-окупантом у фінансовій складовій Україні буде дуже важко. Економіці будь-якої країни, яка веде визвольну війну на власній території, дуже складно витримати втрати знищених або захоплених ворогом потужностей, порушення інфраструктури, логістики та міжнародних експортно-імпортних взаємин.
Україна практично втратила зерновий ринок, не маючи можливості експортувати продукцію аграрного комплексу. Мільйони тон зерна на експорт, які «застряли» у блокованих ворогом морських портах – це мільярди неотриманих від експорту коштів.
Зруйновані потужні підприємства, неможливість нормального функціонування, недоотримані державою податки, тягар необхідних виплат та соціальної допомоги знекровлюють економіку України.
Безперечно, величезну фінансову допомогу Україні надає міжнародне суспільство. На превеликий жаль, ще більшу допомогу, але приховану, практично усі наші партнери продовжують надавати агресору, купуючи російські енергоносії.
Розмови про повне нафтове ембарго для росії Європа веде вже не перший місяць. Чутки ходять ще з часів запровадження п’ятого пакета санкцій. Тобто з кінця березня – початку квітня. Верховний представник ЄС із закордонних справ та політики безпеки Жозеп Боррель ще до введення п’ятого пакета говорив, що нафтове ембарго, хоч і не увійшло до п’ятого пакета санкцій проти РФ, рано чи пізно все ж таки буде введено.
Завершується травень, а ні шостого пакету, ні, такого необхідного для перемоги України, нафтового ембарго поки що немає…
Навпаки, на Всесвітньому економічному форумі, який цими днями проходить у швейцарському Давосі, президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляйєн заявила, що на наступному саміті Європейської ради не буде досягнуто згоди про введення заборони на імпорт російської нафти.
Шановні, а коли?!! Адже «потім» може бути вже занадто пізно!
Вражає влада Угорщини, яка зажадала від Євросоюзу кошти у розмірі 15-18 мільярдів Євро за відмову від російської нафти! Зовсім не шановні «друзі»! У вас «під дверима» йде кривава війна, у якій Україна захищає і вашу незалежність теж! Які компенсації?!! Якщо ви зараз не потерпите, то незабаром до вас теж прийде лютий ворог, якого ви сьогодні самі ж і фінансуєте!
Незважаючи на санкції, країни Заходу продовжують активно купувати російську нафту. Помірковане керівництво цих країн знайшло шпарину, яка це дозволяє. Танкери, якими доставляється «чорне золото» з Росії, тепер мають позначку «пункт призначення невідомий».
Експорт нафти з російських портів до країн — членів Європейського союзу, які історично були найбільшими покупцями російської нафти, у квітні зріс у середньому до 1,6 млн барелів на день. У квітні в танкери «без запланованого маршруту» було завантажено понад 11,1 млн. барелів — більше, ніж у будь-яку іншу країну.
За два місяці з початку вторгнення росія отримала близько 62 мільярдів євро від експорту нафти, газу та вугілля. Для ЄС імпорт склав близько 44 млрд євро за останні два місяці порівняно з приблизно 140 млрд євро за весь минулий рік, або приблизно 22 млрд євро на місяць.
Таких фінансових надходжень від продажу однієї лише нафти цілком достатньо для ведення «затяжної» війни, яка може виснажити Україну.
На жаль, одного героїзму та мужності може стати замало. Україні потрібна швидка перемога, бо будь-яке «затягування» війни йде «на руку» загарбнику, «знекровити» якого так і не наважується ЄС.
Безперечно, Європа це розуміє. Та, незважаючи на гучні заяви та достатньо потужну допомогу, багато хто з керівництва європейських країн все ж таки продовжує намагання «всидіти на двох стільцях»…
Рано чи пізно усім «поміркованим» прийдеться зробити остаточний вибір. Але краще робити свій вибір вчасно. Бо «потім» для них може просто не бути! Джерело: https://censor.net/ua/b3345162
