Далеко у минулому залишилися часи, коли у битвах все вирішувала піхота -«цариця полів». Війна вийшла на наступний, високотехнологічний рівень. Зараз стратегічні перемоги забезпечує можливість знищити ворога на великій дистанції, практично не вступаючи з ним у прямий вогневий контакт. Це вже потім, після того як з далекої відстані «відпрацює» по ворогам далекобійна артилерія, авіація та ракетні системи залпового вогню, у бій вступають танки та піхота. І настає час особистої мужності та героїзму. Віч на віч…
Українські захисники у ході цієї війни вже довели, що за особистою мужністю та героїзмом «на дві голови» перевершують загарбника. Вони на своїй землі, захищають рідну домівку та близьких людей. Тому будь якому загарбнику нічого «не світить». Лише смерть. Швидка і невідворотна.
Завдяки допомозі міжнародної антипутінської коаліції, в Україну йдуть поставки такого необхідного для боротьби з окупантом озброєння. Спорядження, стрілецька зброя, переносні ракетні комплекси допомагають українцям проявити свою мужність та вправність і стримувати ворога, знекровлюючи його та знищуючи живу силу та техніку ворога.
Та цього замало. Україні потрібно повністю очистити свою землю від загарбника. І для цього їй конче потрібна новітня високоточна артилерія та ракетні системи залпового вогню. Безумовно, потрібна сучасна авіація, та партнери не наважуються надавати новітні літаки. Тому українським повітряним асам доводиться «приземляти» сучасні російські Су-35 початку ХХІ століття старенькими, 70-х років минулого століття, МіГами-29. І це в них вправно виходить.
Але ніяка вправність та мужність не відправить ракету українських «Градів» та «Верб» на відстань, більшу ніж закладено виробником у її характеристики. Якби люта ненависть до ворога могла б збільшити максимальну відстань, то практично кожен українець зміг би докинути гранату до Червоної площі, у саме серце імперії Зла. Але у житті так, нажаль, не буває. Тому захисникам України дуже важко стримувати ворога, що має на озброєнні сучасні далекобійні засоби ведення вогню.
Дякувати Богу, на передовій вже з’явилися перші РСЗВ чеського виробництва RM70, які за своїми характеристиками значно переважають над «Градами» та «Вербами». Тепер українські захисники мають змогу передавати «подарунки» ворогові практично на 70 кілометрів, знищуючи окупанта та стримуючи його нові «зазіхання» на українську землю. Та їх замало для перемоги, для стратегічного зламу ситуації на користь України.
Вже не перший день йдуть розмови про надання українським захисникам двох типів американських ракетних систем залпового вогню – M270 MLRS та М142 HIMARS. Це потужне сучасне озброєння, яке б змогло вплинути на важкий перебіг подій на фронті на користь України. Крім великої відстані високоточної стрільби звичайним боєприпасом, комплекси надають можливість вести вогонь тактичними ракетами ATACMS на відстань до 300 кілометрів. Це б дозволило Збройним Силам України якісно вирішувати стратегічні завдання та максимально послабити ворога, тим самим наблизивши таку необхідну не тільки нам, українцям, а й всьому світовому суспільству перемогу України.
Але… На думку Західних політиків, наявність в України такої зброї, яка дозволить завдавати удари по території країни-агресора росії може спровокувати відкриту агресію останньої проти країн НАТО. Тому ми, Україна, повинна надати певні «гарантії», що не буде застосовувати далекобійну зброю для знищення цілей на території росії… Крапка…
Будь які коментарі тут зайві…
Приблизно така ж сама ситуація з німецькими танками та ізраїльськими ракетами. Все ж таки Захід ще не до кінця зрозумів масштаби російської загрози. Затримки та побоювання можуть дуже дорого коштувати не тільки Україні, а й всьому світовому суспільству, в якому дехто із впливових осіб бажає спокійно «досидіти на березі річки, поки труп ворога сам не пропливе повз нього».
Час їм вже усвідомити: такі мрії безпідставні.
