Про цей героїчний вчинок солдата було повідомлено на сторінці 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу 11 квітня 2022 року. Мужність воїна вражає до мурашок по шкірі. За таке Герой заслуговує найвищої нагороди. Хіба комусь, колись в змозі здолати такий народ, таких воїнів ЗСУ? Читайте про незламну волю до життя та славу Укра без змін.
А так про нього написали його земляки з Одещини: «Український танкіст, наш захисник з Балтської ОТГ Сергій А. – Герой, про якого будуть писати книги, й знімати фільми. Він з перебитими ногами кілька кілометрів на ліктях і колінах повз до своїх».
Перегляньте також:
- Тернопільський музей отримав експонати що нагадують про боротьбу кримськотатарського народу
- В’ячеслав Негода став на бік Тернопільського мистецького коледжу ім. Соломії Крушельницької
«Про нього думали, що він 200-ий, а він кілометр за кілометром на ліктях, колінах, з перебитими ногами повз до своїх…
Довкола нього лише російська техніка та солдати й те, що вони приносять на нашу землю: згарища та знищення, спалені автівки та розбиті будинки місцевих мешканців.
В середині нього – пекучий біль від поранення та ще пекельніше бажання вижити попри все. Механік танку Т-64, боєць 28 окремої механізованої бригади Лицарів Зимового походу, в той день він вже вдруге заходив у розбите окупантами селище на Півдні нашої країни. Його броня йшла першою, раптом – спалах і вибух. Танк Сергія підірвався на міні.
Він пригадує, як після того він прийшов до тями, зрозумів, що його поранило, що він всередині підірваного танку і що треба терміново забиратись геть. Він зміг вилізти, відповзти кілька метрів до узбіччя дороги та скотитись з неї. Почулися чергові вибухи, постріли, гуркіт ворожого танку, що наближався все ближче і ближче. Сергій почав рити землю руками, розгрібати під собою мул та старе листя, зариваючись в них все глибше і глибше. Рашистський танк під’їхав ближче, роздивився наш підірваний Т-64, його понівечену частину, його відкриті люки. «Якщо знайдуть – то живим вже не залишусь», – промайнуло в голові Сергія й він тамуючи подих ще дужче притиснувся до землі. Рашисти поїхали геть, але розпочався черговий бій. Закріпившись в селі, росіяни безперестанку гатили в бік української армії, яка нині веде наступ на Півдні нашої країни.
Година спливала за годиною, майже добу без мобільного зв’язку, без надії на допомогу, але зі страшним болем, понівечених ніг він ховався від ворогів. Й думав тоді лише про одне – треба вибратись й вижити попри все.
Зрештою він наважився на відчайдушний крок – пораненим діставатись своїх. Поповз, зі страшним болем в перебитих ногах, в гарячці та з нестерпною спрагою без ковтка води, ховаючись від постійних обстрілів та безпілотників, які прочісували територію – він здолав зо 6 кілометрів. Тільки тоді, видершись на пагорб, його мобільний телефон віднайшов зв’язок і дав шанс вижити. Сергій додзвонився до своїх, пояснив де він і тоді з останніх сил продовжив повзти в бік очікуваної допомоги. Побратими встигли вчасно, вони забрали Сергія, коли в нього вже не було сил навіть промовити слово не те що ворушитись. Його вивезли та передали медикам.
Не минуло й кількох днів, а він вже наче оговтався. Він спокійно розповідає, про свій порятунок та не скаржиться на біль в ногах і на інвалідний візок. Єдине, через що засмучується, то це через прогноз лікаря, що ходити зможе не раніше як за пів року. І, звісно, через те, що російська наволоч досі тут. Втім танкіст 28-ої бригади Сергій переконаний, що його побратимам, українській армії вдасться знищити ворога і повернути ВСІ наші землі набагато раніше, ніж лікар дозволить йому знов стати на ноги».
28 окрема механізована бригада імені Лицарів Зимового Походу.
5 резервний батальйон 28 омбр імені Лицарів Зимового Походу.
Ремарка. Повністю внутрішній стан солдата під час тих випробовувань може зрозуміти лише той, хто був в подібних ситуаціях. Коли жага до життя переборювала все на світі, коли надія на життя була тільки у власних руках, коли зуби скреготали від болю, а сила волі збиралась у залізний кулак. Такі випадки у житті чоловіків власне й характеризують їх – як справжніх чоловіків. Такі випадки перевіряють дружбу, випробовують на міцність побратимів, які опісля дійсно стають до кінця життя братами. Видужуй, Солдате, скоріше! Україна та українці довіку будуть памʼятати про твій подвиг!
