«Вся Україна і весь світ в різний спосіб підтримують наших захисників! От і ми, українські дівчата, збираємось разом, щоб допомогти нагодувати наших мужніх героїв-захисників України. Ми ліпимо вареники з картоплею, вишнями, капустою, печемо пиріжки та рогалики з м’ясом, сиром, вишнями, маком, яблуками, сосисками, капустою… Робота кипить і буде продовжуватись до Перемоги!
Слава Україні!».
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Такий пост опублікувала у Facebook зірка української естради, берегиня української пісні, народна артистка України Жанна Боднарук. Та, що має чортківське коріння: адже батько співачки – хормейстер, музикант та педагог, заслужений діяч мистецтв України, світлої пам’яті Любомир Боднарук народився і зростав у Чорткові. Ім’я Маестро Боднарука носить одна з вулиць Чернігова, де він працював незмінним художнім керівником та головним диригентом Чернігівського камерного хору ім. Бортнянського тамтешнього обласного філармонійного центру фестивалів і концертних програм.
Жанну Боднарук знають і люблять на всіх просторах України та за рубежем за її всуціль наскрізну проукраїнську мистецьку позицію. Завжди, в усі часи, а не лише в миті випробувань, коли бути патріотом, так би мовити, виграшно.
А з Чортковом та Чортківщиною у співачки особливі стосунки – дуже-дуже щемкі та тривалі. Бо має тут напрочуд зичливу родину, де знайшла тепер прихисток.
– Коли ми зустрічаємось з приємної нагоди – чийогось ювілею чи іншого родинного свята – то одне. А ось в такій несподіваній ситуації – то дуже цінно, – ділиться сокровенним.
У ці дні киянка Жанна Боднарук в жіночому гурті тут у нас, на Чортківщині, залюбки готує смаколики для тих, хто боронить Україну.
– Коли почула від братової, що є така можливість, відразу забажала долучитися й собі, – розповідає. І деталізує: – Кожного дня маємо іншу роботу: то чистити картоплю, то – яблука і подрібнювати їх для начинки до пиріжків, то ліпити пиріжки, то мити посуд, то варити вареники на кухні у великих баняках і підсмажувати цибулю, щоб пропахнути нею аж до наступного ранку. Такі зміни тривають по 4-6 годин щодня, крім неділі, бо то – святе. І це все – абсолютні дрібниці порівняно з тим, що варто робити для підтримки наших бійців. Сподіваюсь, вареники чи пиріжки, що ми робимо, зігріють чиюсь душу теплом і наситять хлопців, де б вони не перебували: чи це Тероборона, чи Збройні сили України. Нехай будуть тільки з добром і миром! Усі страви ще й приправлені молитвою – це дуже важливо. Щоб наші хлопці міцно трималися, виборювали перемогу і обов’язково поверталися додому живими.
Варто додати: пройшовши через руки, душу, молитву та пісню справді української співачки, ті смаколики зі звичної начебто їжі перетворюються на сильні обереги. І неодмінно додадуть нашим хлопцям ще й якої снаги до перемоги. Все буде Україна!
