Музей Національно-визвольної боротьби Тернопільщини. Тут, у теплому і приятельському спілкуванні відбулася презентація краєзнавчого видання «Лицар свободи Борис Козубський». Автор книги – талановитий і працьовитий краєзнавець із Збаражчини – Юрій Заяць. Поет –гуморист, сатирик. За плечима багато подій, серед них – Народний Рух України, Майдани, а у серці – велика любов до маленької і великої Батьківщини.
То хто ж він – Борис Козубський, який став частинкою життя автора книги? Цитую з анотації: «Борис Козубський (1886-1953) упродовж всього свого життя послідовно працював над утіленням високої ідеї – відновлення незалежної Української держави. І життя склав за неї, загинувши нескореним. Боротьбі за волю й розквіт України, наперекір арештам, таборам, утискам владців, віддавали свої сили всі представники славного роду Козубських». Родина перебралася із Житомирщини до Кременецького повіту (1892), куди Миколу Козубського було переведено на посаду сільського лікаря в містечко Вишнівець. Згодом з маленькими дітьми вони перебираються у Великий Раковець…
Перегляньте також:
- Передaли нaшим тернопільським тероборонівцям ще вісім нічних розвідувaльних дронів, – Сергій Нaдaл
- Ознаки, які говорять про те, що ви потрібні йому тільки для сексу
До слова. Сьогодні кращі учні Раковецької школи на Збаражчині, яка носить ім’я відомого адвоката й націоналіста Бориса Козубського, отримують іменні стипендії від адвокатської спільноти України. Переповідати книгу немає змісту – її треба читати. «Підірване здоров’я ще у польському концтаборі Береза Картузька уже не могло витримати нових катувань у радянських концтаборах». Козубського не стало 17 лютого 1953 року. А з проголошенням Незалежності, він був реабілітований. Надзвичайно цікаві і пізнавальні «Спогади про батька дочки Бориса Козубського Галини Шубської», також Чернихівського Гаврила, Домбровського Юрія та багатьох інших. Велику працю зроблено автором книги. Адже за кожною сторінкою – його невтомна праця в численних архівах, музеях, листування з вцілілими представниками родини, спілкування. А ще – організація і встановлення пам’ятного знака на фронтоні школи на честь родини Козубських. Дуже влучно висловився на початку книги Юрій Заяць про патріотів і пам’ять: «Ув’язнювали в тюрми, розстрілювали. Але пам’ять не можна розстріляти. Із настанням Незалежності ми переосмислюємо те, що пережили наші діди, наші батьки, яких репресивна, людиноненависницька більшовицька система хотіла поставити на коліна». Від себе лиш додам, обидві згадані книги заслуговують на отримання обласної премії в галузі культури, у номінації «Краєзнавство» імені Петра Медведика.
Захід відкрив директор згаданого музею Євген Філь. На подію завітали друзі, колеги, однодумці літератора. Всі, кому не байдужа історична спадщина рідного краю.
Фото Валентини Семеняк.
