Сьогодні хочемо розповісти нашим читачам про цікаву постать землячки, яка була знаною художницею. Тим паче 1 лютого 2022 р. виповнюється 120 років із дня її народження.
Читайте також
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Мова йде про Оксану Лятуринську. Знаний письменник із Волині Улас Самчук сказав про Оксану Лятуринську такі слова: «Виринула вона на обрії поезії пізніше, в 30-х рр., коли-то появилась її перша збірка перших поезій з прикметною назвою «Гусла», з якої відходить Печеніг, а виходить вже Лятуринська, де вона, переступивши межу праслов’янщини, цілковито стає зачарованою жар-птицею доби давніх русичів».
В її біографії дізнаємось, що народилась Оксана Лятуринська 1 лютого 1902 року на хуторі Ліски Старо-Олексинецької волості Кременецького повіту Волинської губернії. За життя вона була відома, як українська художниця, письменниця, поетеса, скульпторка та суспільна діячка.
Її батьком був Михайло Лятуринський, офіцер прикордонної застави біля волосного центру Старий Олексинець. Мати Анна Лятуринська походила з родин німецьких колоністів.
Освіту Оксана Лятуринська здобувала на Волині. З початку 1920-х років навчалася в Кременецькій приватній українській гімназії імені Івана Стешенка. Саме під час навчання, дівчина проявляє свій поетичний талант і публікує свої перші твори в гімназійному альманасі «Юнацтво» під редакцією Уласа Самчука.
Далі, у віці 20 років. Оксана виходить заміж. Чоловік був набагато старшим, проте багатим селянином із села Колодне (сучасний Збаразький район Тернопільської області). Оксана вирішила розпорядитись по-своєму. Обравши зручний час, молода дружина тікає з «золотої клітки» до своїх родичів в с. Катеринівка. Далі все відбувається як за сценарієм фільму. Завдяки родині Кищун, які допомагають знедоленій родичці грошима, Лятуринська тікає далі на захід, до Німеччини, де проживає її брат Іван. Проте затримується там не довго.
В 1924 р. Оксана мешкає в Празі, де активно долучається до культурного життя української еміграції.
До нашого часу дійшло мемуарів про Оксану Лятуринську. Письменниця та громадська діячка Галина Лащенко так пише про зовнішністьі Лятуринської: «Миле обличчя і запит в очах – вираз, який властивий глухим. В погляді темних «вишневих» очей цікавість і наївність. Вічно жива цікавість до світу. Та життя ранило на кожному кроці – і від того гнів, який вражав деяких, переважно тих, хто мало її знав».
Лятуринська продовжує вчитись. Нашій землячці підкорились такі навчальні заклади європейського рівня Карловий університет та Чеська вища художньо-промислова школа.
Вона тісно співпрацювала з Союзом українок. Оксана Лятуринська створила також багатьо скульптур в Європі, присвяченим таким постатям як Тарас Шевченко, Томаш Масарик, Симон Петлюра, Євген Коновалець.
Прикро, але в роки Другої світової війни вона опинилась в таборі для переміщених осіб Ашаффенбург, що в Німеччині. У 1949 р. Лятуринська переїздить до США, де оселяється в Міннеаполісі. Саме в США вона створила ряд нових скульптурних портретів і видала збірку новел «Материнки» (1946), та збірник віршів для дітей «Бедрик» (1956).
Померла Оксана Лятуринська 13 червня 1970 р. Урна з її прахом похована на українському православному цвинтарі в Саут-Баунд-Бруку (Нью-Джерсі).
