“Друзі, напередодні 24 серпня, знайомтеся з легендарною «Росохацькою групою». Хлопці з села Росохач на Тернопільщині, які дружили змалечку і разом ходили пасти, почули по забороненому в СРСР «Радіо Свобода» про дисиденський рух і вирішили, що пора і їм зробити щось гучне. Уявіть, ви берете інтерв’ю в чотирьох дорослих чоловіків у трьох різних селах, і вони один за одним не можуть стримати сліз, пригадуючи події минулого століття”, — написала журналістка.
Восени 1972 року в селі Росохач на Чортківщині дев’ятеро юнаків створили підпільну організацію. З дитинства вони бачили облави на бійців Української повстанської армії, чули партизанські пісні на весіллях і толоках, читали про національно-визвольні змагання 1917-1921 років — і надихалися.
Перегляньте також:
- У Тернополі представили збірник про Почаївський василіянський монастир
- “Від інструментів до безпеки”: Тернопіль передав бензопили для ЗСУ
Почувши про боротьбу дисидентів на західних радіостанціях, вирішили долучитися до мирного спротиву комуністичній системі. Лідер групи 22-річний Володимир Мармус написав присягу зі словами: «Перед образом Святої Богородиці, перед лицем своїх товаришів, урочисто присягаюся вірно служити Україні, боротися за її незалежність».
Десятеро хлопців заприсяглися на лісовій галявині, серед них — брат Володимира Микола Мармус, Петро Вітів, Петро Винничук, Василь Лотоцький, Володимир Сеньків, Андрій Кравець, Микола Слободян, Микола Лисий і Степан Сапеляк. Найрезонансніша акція «Росохацької групи», яку учасники готували кілька місяців, відбулася на День злуки, у ніч на 22 січня 1973-го. Хлопці встановили чотири синьо-жовті прапори на адмінбудівлях у Чорткові та розвішали 19 саморобних плакатів. Один з українських прапорів майорів на славнозвісній Чортківській ратуші у центрі міста.
Для пошуків групи КДБ залучило велику кількість кадрів, частина з яких приїхала в село під виглядом геологів. Слідство тривало майже рік, урешті-решт хлопців знайшли і засудили за ведення антирадянської агітації та пропаганди і створення антирадянської організації.
Лідера групи Володимира Мармуса засудили до 6 років таборів суворого режиму і 5 років заслання, братові Миколі дали 5 років таборів і 3 заслання, Володимиру Сеньківу, який на момент акції служив у війську, — 4 роки таборів і 3 роки заслання. Василь Лотоцький, який не брав участі в акції, відбув 2 роки ув’язнення за зберігання зброї. Ці четверо дисидентів досі мешкають у Чорткові та прилеглих селах, Росохачі й Сосулівці.
Докладніше у відео:
