Реалії та перспективи Женевського саміту між президентом США Джо Байденом та президентом Росії Володимиром Путіним та його наслідки для України, в ефірі Українського радіо обговорюють виконавчий директор центру прикладних політичних досліджень “Пента” Олександр Лєонов та військовий експерт Олег Жданов. Програма: Сьогодні. Ввечері
РФ наполягала на спільній пресконференції Путіна і Байдена, але США відмовили. Що це може означати?
Перегляньте також:
- Путін шкодує про початок війни проти України, – Лукашенко
- Путін у свій день народження запланував гучну зустріч: подробиці
Олександр Лєонов вважає, що це через відсутність узгоджених позицій:
“Такі зустрічі готуються заздалегідь і ми знаємо, що інформація про їхню зустріч з’явилася ще місяць тому. Весь цей час обидві сторони готувалися до неї. Вочевидь, промацувалися позиції і, напевно, не дійшли згоди по жодній”.
У чому принципова різниця між Трампом і Байденом?
“Трамп — не політик, а шоумен і бізнесмен. Він був абсолютно недосвідченим ні в дипломатії, ні в політиці. У світі якраз спостерігається тренд на таких людей.
Байден — професійний політик. Він пам’ятає холодну війну, пройшов через низку адміністрацій, має величезний досвід”, — прокоментував Олександр Лєонов.
Чи достатньо місяця для підготовки такої зустрічі на вищому рівні?
На думку Олександра Лєонова, цього часу було достатньо.
“Адміністрація Байдена над цим дуже ретельно працювала. Але зверніть увагу: зустріч Байдена і Путіна відбувається після низки параду самітів. Фактично, Джо Байден таким чином узгоджував позиції. Вочевидь, на зустріч з Путіним він пішов підсиленим, оскільки за його спиною — узгоджена позиція між усіма цими структурами. Також Байден дав Путіну інший сигнал, і він стосується безпосередньо України.
Коли Байдену поставили запитання про те, чи стане Україна членом НАТО, він відповів, що це станеться, коли Україна відповідатиме критеріям і подолає корупцію. Але була й інша, неймовірно важлива частина, коли він сказав, що російська агресія та окупація території не є пересторогою для того, щоб Україна стала членом НАТО. І це — сигнал Путіну, що війна проти України, окупація не стануть на заваді вступу України в НАТО, якщо вона відповідатиме критеріям країн-членів НАТО”, — зауважив Олександр Лєонов.
Чи варто було Україні активніше працювати над вступом до НАТО протягом останніх років?
“Нещодавно було 2 роки, як Володимир Зеленський став президентом. В листопаді 2019-го він оголосив, шо не поїде на грудневий саміт НАТО в Лондоні і не поїхав. Потім була низка знакових меседжів Альянсу, зокрема слова Дмитра Кулеби про те, що для вступу України в НАТО не треба отримувати ПДЧ; слова Андрія Тарана про те, що для України стандарти НАТО — недосяжні. Все це, в першу чергу, чують на Заході. Саме тому Україна випала з цих розрахунків, на жаль”, — прокоментував Олександр Лєонов. — “За 1,5 останніх місяця активних розмов про наше бажання вступу в НАТО ми не можемо наздогнати те, що не робили протягом 2-х років. Якщо ми продовжуємо говорити про те, що Україна повинна отримати ПДЧ, то треба аргументувати це бажання. Унікальна можливість Володимира Зеленського в отриманні ПДЧ і становлення України членом НАТО — у його монобільшості, якої не було раніше в жодного перзидента. Фактично, він може забезпечити будь-яке законодавче рішення. Україна має діяти так, щоб у член-країн НАТО не було жодної відмовки не надати нам членство”.
Чи говоритимуть на зустрічі президенти про Україну?
Олег Жданов вважає, що єдине питання, яке стосуватиметься України на цій зустрічі буде: “піде Путін з України чи ні?”
“США чітко вимальовуватимуть червону лінію, яка проходитиме по кордону України і Росії. Тобто, Україна залишається партнером НАТО і під сферою впливу США. Можливо, гарантією вступу України в НАТО може стати розмінною монетою в тому, що Росія повинна поступитися і припинити ескалацію”, — зауважив Олег Жданов.
Про ініціативу депутата від “Євросолідарності” Олексія Гончаренка провести позачергове засідання Верховної Ради 9-го скликання до Конгресу США з проханням визнати Україну військово-політичним партнером США, поза НАТО
“Це — дуже влучна пропозиція. Але ключове слово тут має залишитися “партнер” США поза рамками НАТО, так само, як ми є партнерами з розширеними повноваженнями в самому НАТО. Справа в тім, що на союзницький договір ми не можемо розраховувати ні зі США, ні зі вступом в НАТО, тому що за союзника треба воювати, а партнерів можна підтримати і надавати будь-яку допомогу, зокрема і з озброєнням”, — проаналізував Олег Жданов.
Про відпрацювання Генштабом РФ наступальних операцій на Україну
Олег Жданов вважає:
“Якщо є армія, то вона повинна відпрацьовувати питання війни. Справа тільки в тому, яку війну відпрацьовувати. В України оборонна доктрина, а в Росії — наступальна, тому вони відпрацьовують наступальні операції. Впевнений, що є розробки військових операцій по захопленню Босфору або Дарданелл, що було і в Радянському Союзі. Тому такі військові розробки в Генштабі РФ не дивують. Але чи спроможуться вони і чи вистачить в них сил на такі операції — ось головне питання”.
Чи зберігається тактика нанесення локальних ядерних ударів в новітній військовій доктрині РФ?
“Так, вони написали, що їхні інтереси можуть вирішуватися, зокрема, і за допомогою ядерної зброї, — зауважив Олег Жданов. — “Добре, що насьогодні ядерна зброя виконує фактор стримування. І в РФ чітко розуміють, що на заході існує протиракетна оборона, а в Росії — в тому обсязі, в якому ми її розуміємо, ні. Плюс є можливість нанесення відповідного удару і він може бути останнім як для РФ, так і в більшому масштабі. Ви помітили як Путін злякався, коли зрозумів, що розміщення американських ракет на території України скорочує час їх польоту до Кремля до 70-ти хвилин?”
Якщо саміт провалиться, то світ опинеться на порозі нової гонки ракетних озброєнь?
Олег Жданов вважає, що:
“Ракетна гонка тільки набирає обертів. Сьогоднішня зустріч стане обміном позицій. Вважаю, що через півроку-рік має бути ще одна зустріч і от друга зустріч може стати більш конкретною з напрацюванням певних домовленостей як по ядерній зброї і ракетному озброєнню, так і по економічним і фінансовим питанням. А від цієї зустрічі я не очікую ніякого прориву. Це буде обмін думками і висловлювання власних позицій”.
Про оцінку “червоних ліній” сторонами
Байден перед зустріччю зазначив, що існують сфери, в яких США і Росія можуть співпрацювати. Але якщо Путін і надалі перетинатиме “червоні лінії”, Америка готова відповісти. На що прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков звернув увагу, що вперше від нової американської адміністрації прозвучав новий елемент — натяк Байдена на можливе членство України в НАТО і зазначив, що Путін завжди чітко відповідає стосовно “червоних ліній” і аргументує ці питання, тим більше в таких нелегких розмовах, яка має відбутися. Очевидно, що у сторін різне уявлення про “червоні лінії”.
Олександр Лєонов вважає таке окреслення “червоних ліній” з боку Байдена “позицією колективного заходу, а не тільки США”:
“Вочевидь, це — певні вимоги до Путіна, які той не повинен перетинати. Питання в тому, хто сильніший і хто нав’яже свою позицію візаві”.
Чому Зеленський постійно просуває тему зустрічі з Путіним?
“Мені здається, у Зеленського є одна серйозна проблема. Він — прихильник простих рішень. Йому здається, що він поговорить з Путіним і все вирішить. З тієї ж опери “треба просто припинити стріляти”, “НАТО має нас прийняти” і таке інше. За такими рішеннями, насправді, має стояти титанічна робота, яка передуватиме усім цим речам”, — прокоментував Олександр Лєонов.
