Такої теплої і пізнавальної зустрічі у Тернополі не було давненько. Спраглий не лише до знань, а й до живих зустрічей із творчими особистостями (через відомі всім обставини) освітянський люд Української гімназії імені Івана Франка радісно і приязно зустрів відомого письменника Степана Процюка.
Про важливість і необхідність живого спілкування наголосив також директор гімназії Анатолій Крижанівський. Своєрідною анкетою, написаною на основі творчого життєпису майстра психологічної прози, приємно здивувала і потішила присутніх – вчителька української мови і літератури, ініціаторка зустрічі Галина Балабан. Опрацювавши разом з учнями книгу про Василя Стефаника, створили трилер, а зараз на завершальній стадії фільм.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Спілкування було цікавим і насиченим, воно й не дивно, адже Степану Процюку, у якого в творчій скарбниці 30 книг, є про що розповісти читачам. Не кожний письменник може «похвалитися» книгами, які видавництва час від часу додруковують. Тим більше, серйозну прозу. І коли у суспільстві є такий запит, це вже важлива подія (хто б там що не казав) у царині української літератури. Під час зустрічі письменник презентував саме таку книгу – роман про Василя Стефаника «Троянда ритуального болю». Друге, стереотипне видання із серії «Автографи часу» (перше – 2007 рік) з’явилось цьогоріч у столичному Видавничому центрі «Академія». До слова, творча зустріч була приурочена до 150-річниці з дня народження славного новеліста. Під час розмови Степан Процюк щиро зізнався, що він не пише про всіх письменників поспіль. Для того, щоб це сталося, у його творчому світі має бути суголосно із тими, про кого писатиме (писав): Архип Тесленко («Чорне яблуко»), Володимир Винниченко («Маски опадають повільно»). Водночас можна тільки уявити, скільки невидимої мегапраці за згаданими назвами книг…Ось і зараз «вихопив» із простору такий імпульс – Григір Тютюнник. Попереду велика копітка праця. У що вона переросте, письменник ще й сам достеменно не знає. Але особисто зрозуміла (відчула?), що налаштування на Тютюнникову «хвилю» вже відбулося під час мандрівки Степана Процюка у рідне село Григора… Захопливо й емоційно пан Степан розповідав про свої нові книги «Відкинуті і воскреслі» та «Пальці поміж піском». Море запитань до письменника, влучні несподівані відповіді непомітно об’єднали всіх в одну єдину велику літературну родину. Згодом до спільної розмови приєднався тернопільський письменник Олег Герман…
«Українські письменники: колаж емоцій» – таку назву можна знайти на ютуб-каналі, який створив письменник і на якому, на його щире зізнання, віднедавна волонтерствує. Між тим інформація, якою ділиться з підписниками, актуальна, пізнавальна – в підручниках нічого подібного не знайдете. Тому й не дивно, що після перегляду (як і після прочитання книг) слово Процюкове нікого не залишає байдужим: спонукає критично мислити, аналізувати, дивитись на світ «глибше і ширше».
Фото: Валентина Семеняк
