Садівник із Тернопільщини Володимир Лаврів розповів, як він робить весняну обрізку дерев. Цією справою чоловік займається майже 20 років, доглядаючи плодові та декоративні дерева.
За його словами, якщо на дереві багато плодових утворень, їх щороку треба регулювати.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
“Гілки подовження треба переводити на слабші гілки, а слабші можна вкорочувати. Зазвичай, надріз робиться над брунькою. Надріз робиться не косий, а прямий”.
Дерева потребують регулярної обрізки, бо їхня крона хоче світла та повітря.
“Чим більше світла, чим більше провітрюється дерево, тим менше хвороб”, – каже Володимир Лаврів.
Вчитися обрізати дерева садівник радить на персику, який формується чашоподібно.
“Мета обрізки персика – утворити якомога більше однорічних пагонів. На персику добре вчитися, бо персик не треба шкодувати різати. Але перед тим, як різати, треба трошки подивитися матеріал якийсь, або почитати”.
Аби обрізати високе дерево, треба мати відповідний інструмент.
“Краще формувати молоде дерево. Якщо починати формувати старе дерево, то деколи треба жертвувати великими й грубими гілками. Це вже трохи велика рана для дерева. Або обрізати його в кілька підходів за пару сезонів.
Садовий інструмент Володимир радить ретельно дезинфікувати перед роботою та після неї.
“Це робиться для того, аби не перенести хворобу з одного дерева на інше”.
Також Володимир займається фігурною обрізкою дерев.
Після кожної обрізки хвоя стає густішою. Найскладніший момент із хвойними – це перша обрізка. Вона чорнова. Треба мати трохи поняття і набиту руку”, – каже чоловік.
Перша освіта Володимира економічна – він працював викладачем у коледжі. Вирішив змінити свій фах, коли змінив місце проживання.
“Ми переїхали в село з міста. З Тернополя переїхали у Великий Глибочок, а потім ще треба було за щось жити. Зарплата викладача не дозволяла утримувати сім’ю, як я хотів”.
Фах садівника здобував у Києві. За словами Володима Лавріва, про свій вибір він не шкодує.
“Я це люблю, мені це подобається. І я б цілий день гонив по садку, по ділянці з тими деревами. Тут тиша. Але все одно тут цікаво. Тут багато говорити не треба ні з ким. Собі працюєш тихенько з деревом. Потім бачиш результат – ті плоди, які воно тобі приносить. Це цікаво. Це кайф”.
