Тернопільська фотомайстриня – про проєкт «Антиейджизм», фотосесії ню, співпрацю із зірками шоу-бізнесу та зйомки в Дубаї.
Яскрава, нестандартна, оригінальна та смілива… Усе це — про фотовиставку «Антиейджизм», яка цього тижня добряче «струсонула» Тернопіль! Панянки поважного «55+» віку вражають сміливими та несподіваними образами на фото. Вони розповідають цілі історії, обрамлені креативно та зі смаком. Виставку такого формату в нашому місті презентували вперше, зазначають організатори – Тернопільський територіальний центр, і її мета насамперед – показати суспільству, що жінка красива завжди і в будь-якому віці. Авторка світлин проєкту, тернопільська фотомайстриня Вілена Орловська про жіночу красу знає усе, адже саме її вона насамперед вміє побачити та розкрити у кадрі. «Хороший фотограф – це той, хто вміє бачити красу серцем, – переконана жінка. – Для мене робота фотографа означає можливість відчувати красу щоденно і закохуватися в неї всім серцем. Власне, саме цей месидж я намагалася вкласти і в наш фотопроєкт «Антиейджизм»…
Перегляньте також:
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
– Пані Вілено, проєкт «Антиейджизм» знайшов вас чи ви його? Ви відразу погодилися на роботу над ним?
– Мені зателефонували з Тернопільського міського територіального центру соціального обслуговування населення і запропонували провести таку оригінальну та нестандартну фотосесію. Спершу я була трохи в шоці від цієї ідеї (сміється, – авт.), але зрозуміла, що це дуже цікаво і круто і, не вагаючись, погодилася! Додавало азарту те, що в нас за таку роботу ще ніхто не брався!.. Десь в Америці чи Європі такі фотосесії для жінок елегантного віку – давно норма, а в нас це все ще епатаж… Хотілося, щоб попри те, що світлини будуть з «перчинкою», вони не були вульгарними, а, навпаки – мистецтвом… Судячи з д-у-же багатьох захоплених відгуків, мені це вдалося. Спочатку ми провели кастинг серед майбутніх фотомоделей – чесно кажучи, я спершу не вірила, що ми знайдемо героїнь для такої сміливої фотозйомки – але, на щастя, виявилося, що їх вистачає. У результаті ми вибрали для фотозйомки усіх жінок, які прийшли на кастинг! Вони неймовірні, такі веселі та життєрадісні – від них заряджаєшся неймовірним позитивом! Власне, цей проєкт – не про «бабусі влаштували пікантну фотосесію», а про те, що вік – це просто цифра у документі, а не стан душі, і що молодість та зрілість можуть бути не паралельними світами, а одним життям, а ті, кого у нас записують в «бабусі» – насправді красиві, харизматичні, сильні особистості, чию енергетику та потенціал, на жаль, дуже часто недооцінюють. Саме про це і фотовиставка!
– Як почувалися і поводилися перед фотокамерою ваші моделі?
– З учасницями фотопроєкту працювали психолог та стиліст, аби допомогти подолати певні упередження і створити несподівані образи. Усі наші «красуні поважного віку» виявилися молодчинами! Дехто узагалі був готовий хоч повністю оголитися перед камерою, кажучи: «У мене немає ніяких комплексів, робіть зі мною усе, що вважаєте за потрібне! (Сміється, – авт.). Але ми вирішили, що у світлинах, як і в жінці, повинна бути загадка… Дехто трішки затискався, соромився, але в процесі фотосесії «розкочегарювалися» і входили у смак… Зрештою, тут справа не у вікові, а в нас самих – дехто і в
20-ть соромиться своєї жіночності, своєї сексуальності – власне, саме для того я і проводжу фотосесії, аби не лише як фотограф, а й як психолог пропрацьовувати з жінками усі їхні внутрішні страхи та комплекси, аби вони могли сповна розкритися саме як жінки.
– За яких умов фотосесія стає терапією?
– Фотосесія – це майже завжди своєрідна терапія! Це ресурс, який розкривається під час зйомки і триває ще довго після її завершення. Щодня ми сприймаємо своє відображення. Але як? Як норму? Як недоліки? Як ідеал? А на фотосесії відчуття себе змінюється, відкриваються найкращі наші риси. Моє завдання як фотографа – підкреслити іскорку в очах, розкрити характер та додати впевненості. Мої героїні не раз зізнавалися, що після зйомки у них ще кілька днів триває ефект «окриленості»! Фотосесія ню – це терапія найвищого рівня, адже людина вчиться приймати і любити своє тіло. У мене були випадки, коли після моїх фотосесій жінки круто міняли своє життя на краще!
– Яка подальша доля проєкту «Антиейджизм»? Ви згадували про можливість його продовження та співпрацю на міжнародному рівні…
– Перед презентацією нашого спільного «дітища» – фотовиставки «Антиейджизм» – ми всі, і її творці, і учасниці, дуже переживали, хвилювалися, не знали, як її сприймуть глядачі. Але коли вже репрезентували нашу виставку, відгуки про неї чула тільки найкращі – від багатьох людей! Тому ми однозначно плануємо продовжувати. Можливо, наступну фотосесію уже проведемо не з жінками, а з чоловіками – а чом би й ні? (Сміється, – авт.). Ми плануємо також проєкт «Антиейджизм» зробити інтернаціональним – наразі у нас тривають перемовини з Бельгією, аби зробити спільну україно-бельгійську виставку. Наша виставка – це перша ластівка, далі буде ще багато цікавого!
– Кажуть, кожен фотограф – це оповідач, а камера дає йому можливість виразити своє бачення світу… Як ви прийшли у фотографію, чим вона є для вас?
– Я змалку любила малювати, навчалася у школі мистецтв на художньому факультеті. Моїми улюбленими темами завжди були саме жіночі портрети… Проте років до 20-ти я й подумати не могла, що стану саме фотографом. Здобула економічну освіту, трохи малювала для душі. А коли «розсмакувала» фотографію, відчула, яку колосальну віддачу дає робота з людьми. Коли ти «зчитуєш» їхні емоції, коли тобі вдається запалити в людині світло, коли ти змінюєш їхню думку і бачення себе – від цього відчуваєш неймовірний приплив енергії!
Спершу в мене була звичайна «мильничка», якою я фотографувала себе і викладала світлини у соцмережу. Подруги це помітили і потяглися до мене з проханнями: «Ти робиш собі такі гарні фото, а зроби ще й нам». Почала фотографувати тією-таки мильницею і подруг, придумувати якісь цікаві сюжети для фото… А коли до мене почали телефонувати уже й подруги подруг, зрозуміла, що час купувати професійну фототехніку і вчити «матчастину». (Сміється, – авт.). Купила першу напівпрофесійну камеру і, незважаючи на те, що час для навчання був далеко не найсприятливіший – у мене тоді якраз народився синочок і більшість часу я присвячувала йому, узялася за навчання. Поки син спав у мене біля грудей, я читала про різноманітні тонкощі та нюанси фотосправи, працювала та вчилася ночами… Шукала моделей для фотозйомки, «мучила» їх по 4-5 годин, робила по 700 фотографій, щоб вибрати 10 кращих (сміється, – авт.). А далі були пропозиції від модельних агенцій, яким сподобалися мої фотороботи, співпраця з зірками шоу-бізнесу…
Мені найбільше до душі портретні фото та фешн-зйомки, продумування нового цікавого образу для людини. Я працювала з нашими політиками – створювала для них цікаві образи, із багатьма зірками шоу-бізнесу. Запам’яталася співпраця зі співачкою Анною Сєдоковою. Я свого часу фотографувала її подругу, співачку Варду, і вона рекомендувала мене Ані й дала їй мій номер телефону. Спершу, коли я почула в телефонній слухавці: «Віленочко, привіт, це Аня Сєдокова», то подумала, що мене хтось розігрує… (Сміється, – авт.). Але Аня продовжила: «У мене завтра зйомки кліпу в Києві, якщо можеш, приїдь, будь ласка…» І хоча я на той момент була в Тернополі, швиденько зібрала свою техніку і вирушила до Києва. Робота з Анею – це незабутні спогади і чудова школа! Вона прекрасно тримається перед камерою, гарно вміє подати свою жіночність, ніжність. Вона мене дуже надихнула і мотивувала – і як фотографа, і як жінку.
Співпрацювала і донині співпрацюю також з Віталієм Козловським. Він прийшов до мене на фотосесію і повністю довірився мені як фотографу, каже: «Я готовий на всі експерименти, роби зі мною все, що хочеш!» (Сміється, – авт.). Нам дуже легко працювалося разом і донині ми спілкуємося, листуємося, підтримуємо дружні стосунки…
– Живучи в Тернополі, ви проводите фотозйомки і в Києві, і в багатьох містах України…
– І не лише в Україні! Наприклад, уже шість років я літаю на зйомки в Дубаї. Співпрацюю з місцевими модельними агенціями, а також окремими моделями – тут уже спрацьовує, так би мовити, «сарафанне радіо» – дівчата, яких я фотографувала, радять мене своїм подругам, і так коло замовників усе росте та збільшується. Я прилітаю туди на тиждень-два, відзнімаю матеріал і згодом уже надсилаю готові фото. Так що можна жити в Тернополі – для мене рідне місто завжди буде місцем сили і затишку – і бути worldwide фотографом.
– А ще ви не лише фотограф, а й дизайнер…
– Ідея розробити власний дизайн купальників мені спала на думку тоді, коли я постійно їздила на фотосесії в Дубаї, і коли на якийсь «надцятий» візит туди я вже скупила, напевно, усі купальники, які там були, і все одно не знайшла саме такого, як я хочу, то подумала – а чому б не розробити власну колекцію купальників? Тим більше, що багато знайомих моделей там замовляли у мене щось цікаве, «лакшері», з вау-ефектом – на фотосесію або пляжну вечірку… Моя колекція гарно сприймалася і розкуповувалася і в Дубаї, і тут, в Україні. На жаль, пандемія трохи внесла свої корективи і наразі я поставила цей проєкт на паузу, але сподіваюся, уже незабаром вдасться його відновити…
