У кожного з нас свої асоціації та спогади із легендарною піснею Володимира Івасюка – «Червона рута». Я також не виняток. Сьогодні, 13 вересня, минає 50 років відтоді, як згадана пісня полинула до людей – вперше прозвучала.
Щоліта до мого двоюрідного діда (в село Мошурів на Черкащині) приїжджали у відпустку з Москви наші родичі: син діда із сім’єю. Моя сестра-ровесниця була дуже гоноровою, все казала на мене, що я «дєрєвня». Хлопці з вулиці бігали за нею, щоб розказала про мавзолей… Ми ніколи не могли знайти з нею спільної мови. І раптом, якогось літа вона вперше звернулась до мене із незвичним проханням. Дуже хотіла вивчити модну у Москві (з її слів) пісню «Червона рута». Я радо погодилась. Вивчити на слух у неї ніяк не виходило. І тоді я записала слова тексту російськими буквами. Виглядало це ось так: «Чэрвону руту нэ шукай вэчорамы…». Але всередині мене все ж залишилась недовіра, мовляв, як можуть у Москві співати українську пісню? Однак згодом переконалась у цьому на власні вуха, коли, повертаючись з відпустки, дядько запропонував моїм батькам взяти мене на місяць до Москви (до того я ще ніде не була, навіть в обласному центрі – Черкасах). Ми їхали потягом – в купе по радіо звучала «Червона рута». Ми їхали в метро. По ескалатору спускався якийсь патлань із транзистором в руках – звідти линула згадана пісня. Старша сестра час від часу крутила ручку радіоли, намагаючись «зловити» саме цю пісню. Їй завжди вдавалось, бо музичний шедевр постійно невтомно передавали на різних радіохвилях. А коли ми вийшли у двір побавитись із друзями Оксани, то я несподівано стала… героїнею дня. Як тільки сестра сказала, що я з України і знаю «Червону руту», що тут почалося! Я вимушена була її заспівати… Далі до мене вилаштувалася черга з московських дітлахів, які тримали в руках аркуші паперу і я терпеливо всім переписувала слова «рути» в російській транскрипції. Але на цьому мої «московські гастролі» не закінчилися. Поки я гостювала в родичів, сестра постійно просила мене виконувати «Червону руту»…
Перегляньте також:
- Підприємці з Тернопільщини підозрюються у переправі чоловіків закордон
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
Коли в мене народилися діти, не знаю чому, але я їм замість колискової заспівала «Червону руту» і відтоді вона навічно поселилася в нашому пісенному репертуарі. Тож коли хлопці підросли і якось почули знамениту на увесь світ пісню по радіо, то стали навперебій мене кликати: «Мамо, мамо, нашу колискову співають!».
Сьогодні випадково дізналась, що 13 вересня журавлі збираються на журавлине віче, щоб визначатися, куди їм відлітати з України на зиму… І подумки провела аналогію із згаданою піснею: адже й вона так само, саме цього дня, полетіла у світ широкий, щоб втішати серця людей. Особливий день, 13 вересня. Запам’ятаймо його.
Валентина Семеняк
