15 жовтня, виповнюється 56 років від дня смерті голови Проводу ОУН Степана Бандери – людини-символу цілого історичного періоду боротьби за волю України.
Навіть мертвим він був і залишається небезпечним для російської імпері. Московська влада і спецслужби й досі вбачають у ньому і його послідовниках найзапекліших ворогів режиму. Тому вони вдалися до повномасштабної дискредитації провідника ОУН і всього, що з ним пов’язано, щоб тим самим знівелювати його моральний авторитет в Україні і за кордоном.
Перегляньте також:
- «Веселі канікули з Богом» у Дністровському каньйоні: для дітей влаштували розваги
- У селі біля Тернополя затримали снайпера
Для кожного з нас Бандера – це яскравий приклад незламного борця за Україну, саме він додає нам сил та наснаги до нових звершень в ім’я української нації. Гордимося тим, що маємо честь називатись його послідовниками, тим що ми «бандерівці»!
«Нашим природним середовищем стало вже змагання, змістом нашого життя — боротьба» (С.Бандера)
Не забуваймо, що головним нашим завданням сьогодні постає продовження справи С.Бандери – здобуття Української Самостійної Соборної Держави!
“Здобудеш Українську державу або згинеш у боротьбі за неї”
Довідкова інформація:
Останні роки життя Степан Бандера провів у Мюнхені (вул. Крайтмайр, 7), проживаючи під паспортом на ім’я Штефан Попель . Згідно з розробленою легендою, Стефан Попель був журналістом української газети “Український Самостійник” в Мюнхені. Діти провідника не знали свого справжнього прізвища і ким є їхній тато.
Оскільки на життя Бандери неодноразово планувалися замахи, провід ЗЧ ОУН прийняв рішення про збільшення його особистої охорони. Відтоді Провідника ОУН супроводжували 5-6 охоронців вранці з дому з Крайтмайрштрасе до організаційного бюра при Цеппелінштрассе, 67 і так само назад додому о 17-ій годині.
Зранку 15 жовтня 1959 р. Бандера виїхав автомобілем з дому після сьомої години в супроводі охорони на роботу. На Цеппелінштрассе він працював до обіду і о 12-ї годині поїхав додому, взявши із собою Євгенію Мак, з якою планував купити на базарі овочі. Після покупок він відвіз назад на роботу пані Мак та поїхав додому на обід. У під’їзді будинку, на сходах його зустріла людина, яку Бандера вже бачив раніше у церкві. Із спеціального пістолета той вистрілив у обличчя провіднику струменем розчину цианістого калію. Бандера впав непритомним. В 13:05 його знайшли ще живим залитим кров’ю, однак врятувати не вдалось. Медична експертиза виявила, що причиною смерті була отрута, особливістю якої є повне маскування під смерть від серцевого нападу.
Вбивцею виявився агент КДБ 30-річний українець , львів’янин – Богдан Сташинський (“Жабскі”, “Ковальчук”).
Незабаром особисто Шелепін у Москві йому вручив орден «Бойового Червоного Прапора». А два роки пізніше, 17 листопада 1961 р., німецькі судові органи визнали його вбивцею Степана Бандери, котрий діяв з наказу Шелепіна і Хрущова.
Могила Степана Бандери знаходиться на мюнхенському кладовищі.
