На Тернопільщині через негоду постраждали села у Монастириському та Заліщицькому районах. Затопило сільськогосподарські угіддя та будинки. Подекуди людей були змушені евакуювати з небезпечної зони. Про те, як живе затоплений Коропець, у соцмережі «Фейсбук» написала Тетяна Гудзовська.
“Ще ніколи не їхала з дому з таким двояким відчуттям. З однієї сторони хочу вже втекти звідси, бо ці люди, які ділять шкуру ще не вбитого ведмедя, які готові задерти один одного за те, чого по факту немає. А з іншої сторони дім, мама, баба, які вже тиждень не живуть в своїй хаті, а зараз вигрібають намул, болото і все одно варять вареники, бо неділя.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Так от. Дякуємо за питну воду, дякуємо за щиру допомогу і підтримку тим, хто справді переживав разом з нами. Дуже багато людей допомагали. Дуже багато пропонували допомогу й співчували. Справді, не знаємо, як їм віддячити.
А усім тим, хто говорить «та їх затопило, вони візьмуть (хочуть) гроші»… Чесно, дай Бог, щоб з вами ніколи такого не сталось. Але, якщо так сильно вас душить жаба, що нас затопило і нам дадуть компенсацію (а її не факт, що дадуть), то давайте поміняємось. Я згідна сидіти в сухій хаті, пити чай і слідкувати за всім через інтернет, а потім прийти і сказати «а їм дали гроші, а в мене тут хата»( а в цю хату останній раз приходила 10 років тому).
А ви б, нарешті, зрозуміли, якщо і дадуть компенсацію, то її не вистачить навіть на косметичний ремонт. А запах намулу, мокрі стіни ще довго даватимуть про себе знати. Ви б зрозуміли, що таке виносити меблі з хати, жити без води, не приймати душ три дні, спати в церкві чи в школі на підлозі. Люди, чиї будинки затопило, не хочуть нічого. Тільки спокою і справедливості. Якщо і є якась допомога, то давайте все по-чесному, а не битись і робити гріхи( тому дали, а мені не дали). Якщо немає, то самі вигребемо.
Для тих, хто говорить, що ми любимо повінь, бо не переїжджаємо звідси. Переїжджати? Куди? У ці будинки вкладено стільки душі, сил і коштів. Якщо б була така можливість, думаю кожен би стиснув зуби, витер сльозу і з‘їхав, залишивши хату, як дачу. Але люди не можуть переїхати. Тому й рятуються, як можуть”, – написала мешканка Коропця.
