Дмитро та Ольга прожили у шлюбі понад 17 років. Одного дня вони прийняли рішення розлучитися. Думали, краще ще попереду, то ж навіщо витрачати сили на шлюб, який “дав тріщину”. Так вони вважали тоді, 3 роки тому, але помилилилися – зрозуміли сьогодні, принаймні Дмитро.
“В нас була звичайна сім’я. Квіти, романтичні вечері спочатку і буденність потім. Ми навіть не зразу помітили, коли стали віддалятися одне від одного, – каже Дмитро. Це сталося якось само по собі. Просто в один день нам навіть не було про що поговорити. Скандали, взаємні притензії, постійні недоговорки – це все виїло нас, мабуть, і нам вже тісно було в одній квартирі.”
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
За якийсь час пара вирішила роз’їхатися, а згодом і розлучитися. Працювати над тим, щоб зберегти шлюб, не хотіли. Думали, що у цих стосунках вже все вирішено і витрачати на них час більше немає сенсу.
“Кожен з нас хотів чим швидше втекти від цього і забути. Такого бажання, щоб переломати своє “не хочу” у нас обох не виникало. Нам обом здавалося, що ми знаходимося не з тією людиною, і що “наше” десь нас ще чекає. І тільки тепер я зрозумів, як помилявся. Можливо, вона також..”, – продовжує розповідь тернополянин.
Багато бачив недоліків і жодного разу не проаналізував, чому відбувалося саме так – саме це вважає основною помилкою у своїх стосунка Дмитро. Зараз чоловік шкодує, що відпустив жінку, яка насправді була саме “тією”.
“Якщо ви думаєте, що найдете краще, то не раджу бути таким впевненим. Жінок багато і всі вони, звичайно, різні – красиві, розумні, звичайні і прості, високі і низенькі, але єдина – вона одна. І річ не втім, що важко чи ні з кимось познайомитися. Знайомився, але з часом став помічати, що щось все не те і не те. І одного разу, купуючи троянди, які так подобалися моїй знайомій, я зрозумів, що скучив за тим, щоб купувати еустоми, які такі любила моя дружина. Що насправді в кожній із нових подруг все було так, просто вони не були моєю дружиною. Багато відповідей ми отримаємо тоді, коли почнемо думати не над тим, якою вона стала, а чому, що я у цей час робив”, – каже Дмитро.
Зараз люди живуть в різних країнах. Шансів щось повернути практично немає, якщо не сказати, що таки немає. Звичайно, кожен із цієї пари згодом зустріне ту людину, з якою будуть зустрічати світанки. Та, як каже чоловік, це вже просто буде своєрідна заміна – не спеціально, а десь на рівні підсвідомості.
“Треба вміти говорити. Та ще більше треба аналізувати свої вчинки, а не лише те, що робить наша кохана людина. Ви будете робити помилки, так само як і вона. Проте майте силу в цьому зізнатися, щоб не допустити ще більшої помилки. Ви не зобов’язані бути досконалим. Уважно ставтеся до її життя. Якщо вона щось розповідає вам, слухайте і при цьому будьте готові почути те, що будуть промовляти її уста. Прощайте швидко і ніколи не пригадуйте одне одному старі образи. Зосередьтеся на майбутньому, бо минулого вже немає. І, головне, пам’ятайте, що обирали її ви. І якщо вона змінилася, то не без вашої участі. Ці уроки я засвоїв на власному досвіді, на жаль, занадто пізно. Я не спец у справах сердечних, але те, що відбулося зі мною, змусило мене задуматися”, – ділиться історією свого життя Дмитро.
Цінуймо те, що маємо. Бо можемо втратити те, що нам дала доля, а кращого так і не знайти. Будьмо взаємнощасливі.
Людмила Маліброда
