Поливаний понеділок – народно-православне свято, яке символізує духовне весняне очищення. Великодній понеділок називається ще «обливаний понеділок», бо хлопці обливають дівчат водою, а ті за це дарують писанки. У сучасності це свято несе відмінний від культурного значення характер.
Поливаний понеділок святкують наступного дня після Великодня. Він відкриває Світлий (або Великодній) тиждень, де кожен день ще зі слов’янських часів мав свою назву: понеділок – поливаний, вівторок – купалища, середа – хороводниця, Навський четвер, п’ятниця – прощена, субота – хороводниці, неділя – поминальна.
Перегляньте також:
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
- YAKTAK виступить у Тернополі з додатковим концертом
Походження свята
Воду завжди наділяли цілющими властивостями. Ще в язичницькі часи весняні купання й обливання вважалися своєрідними ритуалами (наприклад, для закликання дощу). Слов’яни вірили, що через воду людина очищається не тільки зовнішньо, а й внутрішньо.
У Київській Русі Поливаний понеділок святкували три дні (Волочильники). За цей період треба було облити «все і всіх». У Волочильники, крім ритуального обходу односельців у перший день Великодня, парубки-обливальники ходили по тих хатах, де жили дорослі дівчата. Із часом язичницька традиція трансформувалася у християнську. Однак символізм свята – очищення, радість весни та пробудження природи – залишився незмінним.
Обливати когось, або самого себе водою на Великодньому тижні — це стародавні звичай, що пов’язаний з весняним очищенням водою. Цей звичай існує або донедавна існував і в інших європейських народів.
Прикмети
У Поливаний понеділок безвітряний день і синє небо – до дощу;
Сонячно і безхмарно – літо видасться таким самим;
Із самого ранку ллє дощ – літо теж буде дощовим;
Птахи повернулися з вирію, але ще не співають – ще чекати морозів.
Традиції і обряди
Раніше в Поливаний понеділок обливали переважно незаміжніх дівчат – це робили їхні залицяльники як прояв своєї симпатії та прихованої любові. Вважалось, якщо дівчина повертається додому суха – це для неї ганьба. Тож дівчата хотіли, щоби їх облили, адже це свідчило про серйозні наміри парубка, котрий зазвичай обливав тільки ту, яка йому подобалась. Колись на Закарпатті дівчат штовхали у річку, тому вони і близько не підходили до води. Але хлопці не здавались – хапали якусь і несли до потічка. А в одному із сіл цього району юнаки приходили до дівчини на виданні та кричали під вікном «Прийшли мити». Коли вона виходила, їй тричі лили воду на руки. Вона вмивалась і дарувала парубкам писанки.
Наші пращури цього дня занурювалися у водойми, обливали домашніх тварин та цінні речі. Вони вірили, що такі ритуали принесуть багатство та удачу. Облити водою жінку означало «очистити її», а незаміжню дівчину – «наділити ще більшою красою та здоров’ям».
Цілком прийнятним було обливати всіх без винятку перехожих. У деяких регіонах обливання тривало три дні: першого дня парубки обливають дівчат, другого – навпаки, третього – разом. Обливали водою і худобу, і птицю, бджіл з вуликами, пастухів та коней перед початком польових робіт.
Хворих на епілепсію, жовтяницю чи лихоманку зненацька обливали водою, якою заздалегідь обмивали ікони чи срібні предмети. Якщо підозрювали, що на людину наслали пристріт (чи зурочили), то перед тим як її облити, воду пропускали через клямку. Вірили також, якщо раптово вилити воду на відьму, то вона не зможе шкодити.
Загалом Поливаний понеділок у різних містах святкують по-своєму (і все-таки переважно у західних областях). Із часом це свято стало одним з найулюбленіших серед молоді. Біля водойм часом розгортаються справжні баталії. І незважаючи на те, що цей день не завжди видається теплим, під воду потрапляють як самі бешкетники, так і випадкові перехожі (в тому й всі веселощі).
