Останні кілька тижнів щодня мій робочий день починається з перегляду статистики захворюваності на COVID-19. Слідкую за даними динаміки на сторінці розробленій фахівцями університету Джона Хопкінса. Протягом дня відслідковую інформацію про дії лідерів європейських держав. Крім того регулярно отримую інформацію оперативного штабу протидії COVID-19 у Тернополі. Намагаюся відслідковувати останню інформацію від науковців, котрі шукають засоби протидії хворобі і способи полегшення стану хворих.
Ситуація залишається серйозною і вимагає від кожного з нас
Перегляньте також:
- Підприємці з Тернопільщини підозрюються у переправі чоловіків закордон
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
Думати про людей
З останнього запам’яталися виступи віцепрем’єрміністра Канади Христі Фріланд та прем’єрміністра Великої Британії Бориса Джонсона.
Віцепрем’єрміністр Канади Христя Фріланд відтепер відома для мене не лише своїм українським походженням та прихильністю до України. Як на мене — цей політик продемонструвала, як повинен поводитися справжній керівник в умовах кризової ситуації, якою є пандемія. Кожен з останніх виступів Фріланд починає з подяки медикам і тим, хто сьогодні стоїть на передовій у боротьбі з вірусом. Далі високопосадовець не соромиться нагадати про важливість дотримання правил гігієни, як одного з головних способів боротьби з поширенням вірусу. І лише тоді переходить безпосередньо до теми, яку озвучує. Ці прості дії є, як на мене, проявом піклування про ближнього.
Другим прикладом є прем’єрміністр Великої Британії Борис Джонсон. В одному з останніх звернень до громадян Об’єднаного королівства, Джонсон відкрито говорив про загрози від нової хвороби. Прямо стверджував, що багато сімей можуть втратити рідних і близьких, особливо старшого віку. Очевидно, що ці слова були сказані не для залякування простих мешканців Британії. Вони були сказані для усвідомлення рівня загрози і розуміння потреби діяти вже зараз, без додаткових наказів “згори”. Із закликом прислухатися до рекомендацій органів влади спрямованих на протидію пандемії.
Ці позиція обидві позиції разюче різняться від радянського ставлення до власних громадян, коли одразу після Чорнобиля, від людей ховали правду і наражали їх на небезпеку.
Бути відповідальними
Сьогодні хочу звернутися до кожного і нагадати головну християнську заповідь. Подбати про ближнього. Адже саме від відповідальності кожного мешканця українських міст і сіл залежать сотні, а можливо і тисячі життів тих, хто поруч з нами.
Самообмеження у соціальному спілкуванні, дотримання правил карантинних заходів та особистої гігієни. є дієвим способом протидії епідемії. Це найменше, що можемо зробити для тих, хто сьогодні перебуває у групах ризику, насамперед наших батьків, дідусів і бабусь.
Можливо доведеться знову пригадати наш досвід самоорганізації. Маємо бути готовими допомагати тим, хто без ризику для здоров’я, не зможе вже ближчим часом залишати домівку і виходити на вулицю. Маємо бути готовими допомагати міським службам в обмеженні скупчень людей, правильному і безпечному користуванні громадським транспортом в умовах пандемії.
Це і буде тим християнським піклуванням про ближнього, яке завжди було ознакою доброго українця. Переконаний — ця взаємодопомога допоможе пройти усім нам через випробування і стати сильнішими перед новими викликами у майбутньому.
