Молода пара – Іванна Бейдель та Андрій Свірський – знайшла для себе досить новий для українців вид бізнесу – товарне розведення равликів. І ось уже другий рік це стало для них захоплюючим заняттям, про тонкощі якого вони готові розповідати годинами. А почалося все із знайомства в Інтернеті з тернопільськими учасниками кооперативу по вирощуванню такої екзотичної «худоби».
Минулого року на 2 сотих заклали власну слимакову «ферму». Певна річ, лише з досвідом приходить необхідна кваліфікація, але результати першого року господарювання вельми непогані – зібрали 300 кг делікатесного м’яса. І це, зважайте, при форс мажорних обставинах – рясні зливи змили частину равликів, яких доводилося визбирувати навкруги. Тепер в Угорську, де народилася Іванна, вони розширили плантацію молюсків до 17 сотих. Кожного дня для догляду за равликами потрібно затратити до 2 годин – зволожити щити, під якими вони ростуть, розсипати специфічний корм. Але перед початком потрібно підготувати поле – воно повинно мати відповідну кислотність від 65 до 80 одиниць. Згодом землю засівають спеціальною рослиною – перко (гібрид ріпаку та пекінської капусти). Саме це найбільше смакує травоїдним равликам. Далі треба мати дерев’яні щити, як розповідає Андрій, одне з найбільших капіталовкладень. Це – і захист від сонця, і годівниця, і підтримка мікроклімату. Та самого перко не досить для того, щоб слимаки швидко росли, потрібен ще спеціальний комбінований корм на основі зернових.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Що цікаво, равлики за рік з’їдають його рівно стільки, наскільки вони набирають ваги. Починають слимаків випускати на «пасовище» в кінці квітня – на початку травня, коли середня температура міцно перевалить за 15 градусів вище нуля і підросте трава. Площу, де живуть равлики, необхідно огородити цупким матеріалом – для захисту від втечі і від можливого сильного вітру, по периметру розкладають таблетовану сіль – молюски, доторкаючись до неї, відчувають опік, і це їх стримує покидати межі своєї колонії. Іванна та Андрій живуть та працюють в Тернополі. Коли приїздять у село, то доглядають равликів самі, а так в Угорську це роблять рідні Іванни. – Слимаки – істоти нічні, вдень вони відпочивають. Тому перед годівлею їх треба «збудити», для цього включаємо полив всього поля, – розповідає Іванка. – Але надмірні дощі теж погано – тоді тваринки втрачають активність, погано їдять. Найкращим попитом у покупців користується, наразі, відварене філе равлика. Найбільшими замовниками продукції в Україні є міські ресторани. Є три види цього молюска – поматія (виноградний або лісовий). Але на равликових парках використовують інших – хелікс асперса Мюлер та хелікс асперса Максіма. Андрій та Іванна культивують перший тип. Хоча він більш вибагливий до умов проживання та менший за розміром від інших молюсків, але він найсмачніший і популярніший. Перевага ще й у тому, що його споживають повністю, гурмани оцінюють таке м’ясо, як найніжніше. Подружжя дістає філе з мушлі, відварює його і вже у такому вигляді доставляє напівфабрикат по всій Західній Україні. Кілограм відвареного равлика вартує на даний час 620 грн. Розведення цього молюска в Україні набирає все більшого розмаху, тому виникла потреба у створенні не лише кооперативів, а й нещодавно зареєстрували всеукраїнську асоціацію виробників равликів. Її центр знаходиться в Тернополі, а Іванка є виконавчим директором цієї громадської організації. Сімейна ферма «Дідо Джосеф» Іванки з Андрієм входить у кооператив «Український кластер виробників равликів», у якому беруть участь до 40 чоловік, у тому числі – троє на Шумщині. За результатами минулого року, поле з молюсками з Угорська увійшло у десятку за «врожайністю» – непогано, як для початку. Насамперед, перевага кооперативу в тому, що він надає спеціальне приміщення з відповідною температурою, де можна перезимувати равликам (перед тим слимаків збирають, миють, сушать – для того, щоб впали в стан гібернації), з його допомогою можна вирішувати всі закупки, що мають стосунок до вирощування слимаків. Маючи вже певний досвід, відповідні навички, підприємці розповідають, що тонну філе равликів можна виростити на 4 сотках землі. – Якщо співпрацювати з ресторанами, вести сімейний бізнес з українськими підприємцями, то вистачає 20-40 сотих, до гектара площі, – розповідає Іванна. – Коли ж говорити про співпрацю з європейцями, то потрібні більші масштаби, їх цікавлять партії до 20 тонн. Що характерно, равлик – єдина тварина, яку, за українським законодавством, можна експортувати живою. Пора масового збору вже дозрілих мушлів з равликами настає, орієнтовно, в кінці серпня. Великими вважають молюсків, діаметром 4-4,5 см їхньої «хатки» – черепашки, і вагою 12-13 грамів. Але чим менший молюск, тим його філе ніжніше. І, дійсно, скуштувавши, приготовлених Іванкою, равликів – маринованих та запечених у соусі, переконався, яка це смакота. Як розповіла господиня, для приготування деяких страв з равликів потрібно затратити до 4 годин.
У планах Іванки та Андрія – розширення слимакового парку в Угорську, у перспективі – будівництво невеличкого мотелю для туристів.
