Вишиванка – національний одяг, котрий упродовж багатьох віків шанують та поважають. У давнину до вишитої сорочки ставилися, як до чогось святого та сокровенного. Наші пращури вірили, якщо вишивати сорочку і молитися, вона буде помічною, своєрідним оберегом упродовж усього життя. Майстрині в давнину знали, як правильно вишивати сорочку, аби вона красиво виглядала протягом багатьох років. Як забарвлювати нитки лише природними матеріалами, яку тканину використовувати для чоловічого, а яку для жіночого вбрання. Природні барвники брали із квітів, листя, кори дерев, а щоби нитка не втрачала свого кольору, її запікали у житньому тісті.
У Тернополі мешкає жінка, котра малює голкою на полотні, вкладаючи багато сил та позитивної енергії, адже саме вишивання є її змістом у житті. Іванна Сивак – дизайнер, автор багатьох вишитих сорочок, суконь, аксесуарів та навіть взуття і сумок ручної роботи. Вона поділилася з нами історією своєї професії.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
“Я візьму в руки голку і цінним зроблю полотно”
«Вдячна долі, що знайшла себе у вишивці!»
Майстриня народилася та проживає у Тернополі, є чудовою дружиною та мамою двох синочків. Закінчила Тернопільський педагогічний університет, за фахом – філолог. Спробувала себе у багатьох професіях. Хист до вишивання з’явився нещодавно.
– Чому так склалося, – розпочала розповідь жінка, – досі пояснити не можу, мабуть, так стали зорі. У мене не було палкого бажання ставати вчителем української мови, більше вабили творчі професії. Наприклад, поєднувати кольорові гами в одязі мені передалося від мами. Я знала, що кожна людина має свої таланти та місце в житті, просто потрібен час і глибше зазирнути в себе. Тому я вдячна долі, що знайшла себе у вишивці!
Хочу додати, що мої бабусі вміли красиво вишивати та підбирати вдале поєднання кольорів. Моя прабабуся була єдиною жінкою в Теребовлянському районі, котра шила вбрання для жінок із багатьох довколишніх сіл. Її знали як хорошу майстриню та довіряли їй свій одяг. Тому, напевне, бажання бути корисною і займатися справді цікавою, неповторною справою мені передалося від неї.
– Як Ви почали вишивати?
– Усе почалося з того, що мій старший син, який народився у День Незалежності України, 24 серпня, сказав, що хоче вишиванку. Так надихнувшись його словами, вишила першу сорочку. Потім народився молодший син, захотілося на його хрещення створити вишиванки для всієї сім’ї.
Я – активна людина, запальна і не люблю сидіти без діла, тому в декретній відпустці шукала собі заняття для душі. З часом вишивання стало моїм хобі, а згодом переросло у професію, яка приносить мені неабияке задоволення та дохід.
Далі у мене з’явилося бажання створити взуття, сумки, прагнула чогось нового, і мені це вдалося! Так у мене з’явилися перші замовлення не тільки по Україні, а й за її межами. На даний час вишивка для мене – це самореалізація, захоплення та праця, без якої уявити своє життя, звісно, після сім’ї, не можу. А вишивка – це й заняття для душі. Забрати її у мене – це наче перекрити дихання, повітря, без якого не житимеш…
«Вишиванка – це наш генетичний код»
– Як почали себе реалізовувати?
– Моя реалізація відбулася раптово. Одним із перших замовлень була стримана вишита блуза для однієї екстравагантної пані з Америки. Вона потягнула за собою просто шквал людських коментарів та компліментів. Я сама була вражена, наскільки красивою вона видалась. Блуза передала настрій та характер власниці. Побачивши, що мої роботи так подобаються людям, хотілося творити і творити! Насправді я багато працювала і працюю, а хто працює, той рано чи пізно пожинає плоди. Мої плоди – це позитивні відгуки та слова вдячності замовників! А бачити їх щасливими – головне у моїй праці.
– Що Ви вкладаєте у свої роботи?
– Вишиванка – це наш генетичний код. Це вічна історія, це наше традиційне вбрання, за котрим можна розпізнати українця, його національну позицію та навіть прочитати характер. Вишиванка – це спадок наших предків, магія та реальність. Дуже мало людей справді цікавляться історією вишитої сорочки. Усе рухається вперед. Молодь стрімко розвивається, біжить за часом. Але всі ми хочемо виглядати красиво та стильно. Тому аби молоді люди не відцуралися вишиванки, створюю їх на сучасний лад, поєднуючи старі етнічні узори в сучасному дизайні. Дуже люблю стиль «бохо», борщівські квіткові мотиви чи грецький меандр у вишивці. Багато моїх схем є авторськими, тим і відрізняється сорочка Іванни Сивак.
«Моїм натхненням є квіти, небо на світанку чи захід сонця, крила метелика чи пожовкле листя»
– Де шукаєте натхнення?
– Над вишивкою працюю чотири останніх роки. За цей час я не можу злічити своїх робіт. Пишаюся цим і намагаюся не зупинятися. У моїй голові народжується ідея, я миттю втілюю її у виріб. Свої роботи можу поділити на два розділи. Перший – це вироби, яких хочуть мої замовники, вони мене надихають на створення чогось нового, але за індивідуальним бажанням. Другий – це те, що хочу створити я сама. Звісно, в другому працювати люблю більше, оскільки тут немає рамок. Моїм натхненням є досконала природа: квіти, небо на світанку чи захід сонця, крила метелика чи пожовкле листя.
– Розкажіть про свою сім’ю?
– У мене двоє синів. Бути матір’ю – це найбільший дар для жінки, який не зрівняти ні з чим! Мій чоловік мене підтримує, бавиться з молодшим сином, поки я у пошуках натхнення або маю свої професійні справи. Дякую за них Богу, бо це найголовніше, що я маю та матиму в своєму житті.
“Моє життя – дім, родина і вишиття” “Моє життя – дім, родина і вишиття”
– Чи були у Вас кризові періоди?
– Напевне, у кожної людини, яка починає робити свою справу, вони є. Звісно, з часом настає тиша, я це розцінюю як час для відпочинку, час для себе. Хоча як тільки починаєш думати, що у тебе є кілька днів, аби перепочити, приходять нові повідомлення, є нові замовлення. Головне, щоби була гармонія як у праці, так і у відпочинку.
– Скільки часу триває вишивання сорочки?
– Усе залежить від кількості вишивки. У мене є вироби мінімалістичного характеру, де вишивки мало, такі роботи займають два тижні. А є сорочки, які забирають півтора, а то й два місяці. Звісно, цінова політика залежить також від цього фактора. Конкретної ціни на вишиту сорочку не називатиму. Скажу лише те, що ручна робота не може коштувати дешево. І радію тому, що є люди, які цінують чужу працю і розуміють це. Зауважу, що за кордоном більше цінується ручна вишивка, ніж у нас.
«Хорошою сорочкою вважається та, котра на вивороті має красивий малюнок»
– Як відбувається процес вишивання взуття?
– Спочатку я створюю дизайн взуття. Після цього чоботар малює лекала на тканині, а далі я вишиваю візерунок. Підібравши разом фурнітуру, він виготовляє взуття. На словах дуже просто здавалося б. Але кожна робота є важкою і потребує затрат часу, фінансів та терпіння.
– На що варто звернути увагу при покупці вишитого вбрання?
– Достойна сорочка повинна бути добре зшита (пошиття, підгинання, виворіт). Хорошою сорочкою вважається та, котра на вивороті має красивий малюнок. Робота повинна бути акуратною. У жодному разі не дешевий габардин. Сорочка має бути з натурального полотна – домотканне чи льон. Плюс якісна нитка і фурнітура.
– Які плани на майбутнє?
– Розвиватися, вчитися новому, удосконалювати свої вміння та, можливо, навчати інших людей. Хотілося б відкрити крамничку зі своїми виробами, я вже знаю, на чому буду акцентувати увагу в оформленні магазину. Мрію мати свою групу учениць, яким зумію передати набуті знання, навчити правильно підбирати полотна, нитки та кольорову гаму. Мрію, щоби кожен носив вишите вбрання з гордістю за свою державу та свою сім’ю.
Іванна Сивак та її колекція вишитого одягу й аксесуарів була представлена на багатьох модних показах, серед них – на найбільшій події Тернополя «Prime Time». Там жінка представила колекцію одягу та сумочок ручної роботи бренду
«Ivanna Sivak», було показано близько 20-ти робіт, включаючи блузи, чоловічі сорочки, весільний комплект, а також взуття та сумки. Цього літа відбувся ще один модний показ, на якому вироби демонстрували школи-інтернати зі зниженим слухом. Жінка пишається тим, що робить, і про свою роботу може сказати так: «Я візьму в руки голку та зроблю цінним полотно!»
Соломія Вершигора
