Це не тільки назва книжки, презентація якої відбулася 17 вересня в Тернопільській книгарні «Є», а надзвичайно важливий меседж суспільству сьогодні. Бути сильними, свідомими, з почуттям національної гідності боротися за Україну, розвивати та змінювати на краще її та себе – про це говорив автор Андрій Бессараб, учасник російсько-української війни, колишній полонений. Незламний духом, щирий та відвертий, розказував присутнім про те, що допомагало йому не здаватися, як почав римувати у полоні почуття, як друг та волонтер (грузин за національністю, але українець, в якого душа у вишиванці) посприяв виходу книги друком.
Цією книгою, акцентував пан Андрій , він хоче привернути увагу суспільства до теми військовополонених, а виручені з реалізації кошти передасть родинам хлопців, які досі у полоні. Таким чином хоче підтримати побратимів, бо сам пройшов через пекло полону і розуміє, яким важливим та цінним є кожен прояв уваги та найменша можлива підтримка.
Перегляньте також:
- Підприємці з Тернопільщини підозрюються у переправі чоловіків закордон
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
Складається видання з трьох розділів:
– у «Розмові з волонтером» автор розповідає та роздумує про життя, про війну, полон, про переосмислення життя, про долю країни та її майбутнє;
– «Вірші з полону» – заримовані емоції та почуття (українською та російською мовами);
– «Фотододаток» містить фото автора, фото аркушів з віршованими рядками та саморобних календариків, на яких фіксувався час у неволі.
Зачитані під час презентації вірші «Перешкоди» та «Душа» глибоко зворушили усіх присутніх.
Крізь грати мій погляд обмежений.
В небо дивлюсь на хмари чудові.
Перешкода ця для спостереження
Не зменшає до неба любові.
Хай далеко й надовго відірвані
Мої любі й кохані мої,
Перешкода у часі та відстані
Не зменшає до рідних любові.
(уривок з віршу «Перешкоди»)
Я вдячний Богові за те, що маю душу-
То мій зв’язок, то мій передавач.
Я Батьківщину заспокоїть мушу:
Рідненька, не хвилюйся і пробач.
Ніяк тебе від мене не відтяти,
Хай щоб не сталося та де би я не був, –
Душа з тобою, ненько моя, мати,
Твою любов й на мить я не забув.
Ще зовсім трішечки – і знову будем разом,
Знов об’єднаємося – раз і назавжди.
З тобою будемо спостерігати часом,
Як грають діти, як цвітуть сади.
(уривок з віршу «Душа»)
– Частинка моєї душі усюди, в кожному куточку країни, де цінується український прапор, – так автор відповів на запитання про ставлення до жителів окупованих та звільнених територій, висловив сподівання, що всі непідконтрольні території повернуться, а полонених звільнять.
Після відповідей на чимало запитань слухачі щиро подякували герою за відвертість, за книгу, за захист. Найменша слухачка-школярочка подарувала автору оберіг-ангелика. Вкінці зустрічі було багато охочих сфотографуватися та отримати автограф.
Розійшлися усі з твердим переконанням: «Ми не маємо права не бути сильними!»
Вікторія Дайвер
