Спортсмен з Тернополя віце-чемпіон світу з пауерліфтингу Євген Филима гідно представляє нашу область на всеукраїнських і міжнародних змаганнях. У свої 29 років Євген знає, чого прагне. Про захоплення пауерліфтингом та про всі ризики цього виду спорту, який став для нього способом життя, – в інтерв’ю з Євгеном Филимою.
– Скільки займаєтесь пауерліфтингом і чому саме цей вид спорту обрали?
Перегляньте також:
- Тернопільський музей отримав експонати що нагадують про боротьбу кримськотатарського народу
- В’ячеслав Негода став на бік Тернопільського мистецького коледжу ім. Соломії Крушельницької
– Пауерліфтингом я займаюсь уже три роки, за цей час вдалося виконати норматив майстра спорту і отримати спочатку срібло у чемпіонаті України, а на Відкритому чемпіонаті України з пауерліфтингу та окремих дисциплін у Луцьку – золото. Також у цьому місті відбувся 29-тий чемпіонат Світу з пауерліфтингу у відповідності до правил ВПА. На цих змаганнях я посів почесне друге місце і отримав титул віце-чемпіона світу в жимі штанги лежачи у своїй ваговій категорії до 100 кілограмів (вікова категорія Оpen), а також став третім в абсолютному заліку.
До цього досить на високому рівні займався футболом. Але певні обмеження, які я отримав у цьому виді спорту завадили мені бути професійним футболістом. Просто так грати у футбол я не міг, тож почав займатись пауерліфтингом і не пошкодував. Адже є вже результати.
– По завершенні змагань тренуєтесь так саме посилено?
– Тренування тривають, але вже не в такому темпі, як раніше. Позаду – півроку виснажливої підготовки, тож я вирішив взяти невеликий тайм-аут, на деякий час перейти на інші види тренувань і відновити сили.
– Чи кожен чоловік зможе займатися таким видом спорту?
– Передусім потрібно бути готовим до складної роботи над собою. Себе необхідно готувати і налаштовувати не лише фізично, а й морально. А результат не може бути миттєвим. Для цього потрібен час. Що стосується фізіології і біомеханіки тіла – пауерліфтингом може займатись практично кожен чоловік, який не має проблем з опорно-руховим апаратом чи обмежень через стан здоров’я.
– Які максимальні завдання ставите перед собою?
– Перше завдання – виконати нормативи, відпрацювати з вагою на чемпіонаті. А в подальшому – можливо, поставити новий рекорд. Але, усвідомлюю, що це складна і довга дорога. Будемо старатися. Тренуюся 4 рази в тиждень, є спеціально розроблена для цього програма, де враховано фізіологічні можливості, відкореговано комплекс вправ. Працюю з великими вагами, щоб організм, м’язи звикли до навантаження.
– Чи підтримують рідні ваше захоплення цим видом спорту?
– Підтримують, звичайно, але з настороженістю. Оскільки працюю з великими вагами, це дещо травмонебезпечно. Тому техніка виконання має бути близькою до ідеалу, щоб не нашкодити собі, в першу чергу. Ризики нас спіткають на кожному кроці не лише в спорті, а й у повсякденному житті. Тому це мене не зупиняє. Адже є підтримка і з боку тренера – майстра спорту міжнародного класу Сергія Верещака. Це людина, яка близько 30 років у цьому спорті, дуже багато знає і радо ділиться цим досвідом та власним прикладом показує, як, незважаючи на будь-які труднощі, досягти максимального результату.
Також я вдячний за підтримку торговій марці «Опілля» за підготовку до стартів. Адже ми співпрацюємо вже не перший рік. Разом з «Опіллям» прославляємо Тернопіль, щоб про нього більше дізнались не лише в Україні, а й у світі. Завдяки таким спонсорам молоді спортсмени мають можливість досягати нових цілей.
Довідка. Пауерліфтинг або паверліфтинг (англ. powerlifting: power — сила, і lift — підіймати) — силовий вид спорту, в якому підіймають штангу. Пауерліфтинг також називають силовим триборством. Це пов’язано з тим, що як змагальні дисципліни до нього входять три вправи: присідання зі штангою на плечах, жим штанги лежачи на горизонтальній лаві і тяга штанги, які в сумі і визначають кваліфікацію спортсмена. У пауерліфтингу, на відміну від бодібілдингу, важливі силові показники, а не краса тіла.
Лілія Лобур
