У місті Монастириська проходять унікальні заняття з лемківської говірки “Бесідуєми по-лемківськи”, на якому діти вивчають мову своїх предків – лемківську мову. Лемківська мова – це скарб, який може зникнути, якщо не розмовляти нею та не навчати дітей. Про лемківську говірку – написані книжки, статті у яких досліджується історія мови, видані словники, є абетка.
Лемківською пишуть вірші, співають пісні, говорять під час фестивалів – лемківських ватр. Але найважливіше для збереження живої мови – спілкування нею. У Монастириську є родини, де мовою саме спілкуються між собою. Прикладом такої родини є сім’я Любові Малярської, організатора занять з вивчення лемківської мови: “На заняття з вивчення лемківської мови приходить не так багато дітей, як би хотілось. Може бути десять лемчат, а може бути і вісім. Здається, що, якщо людина співає лемківською, то має і говорити, але це не так. Тому дуже рада, що до нас приходять на заняття дівчатка зі співочого колективу “Ґречні фраїрки”. Я намагаюсь викроїти щосереди, чи п’ятниці одну годинку, щоб разом із ними поринути в ту далеку, вистраждану, дорогу Лемківщину. Дані заняття проводжу в центральній дитячій бібліотеці м.Монастириська. Любов Малярська: “Усі вони – лемчатка: Гойсак Олександр, Кобзар Павлинка, Дудар Аня (дочка Віри Дудар – директора лемківського музею), Дерев’яник Ліля, Доскоч Валя, Вішка Матвій, Вішка Ростик, Дурняк Ярослав, Малярський Віталій, учасники театралізованого дійства “Перед Велыкодньом”, на сьогодні відвідують заняття з лемківської мови “Бесьідуєме по-лемківскы””
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Я вирішила, що це мій обов’язок передати все те, що знаю від бабусі Марії Гойсак (депортована з с.Висова, Польща). З нею залишалась, коли мама ішла на роботу. Бабуся мене навчила мови, щирої віри в Бога, молитви, звичаїв, пісенної творчості, готування різних лемківських страв. Всього цього також навчала мене і моя мама Юля Волощакевич (вона народилась в Україні).”
Любов Малярська на лемківських фестивалях – ватрах в Україні та на ідентичних ватрах в Польщі виступає із лемківськими піснями, презентує лемківські страви. Нещодавно Любов була ведучою “ґадзинею” дитячого фестивалю лемківської культури “Лемківські пацюрки”. По завершенню святкового дійства усім глядачам подаровано: методички: «З історії лемківской писанкы», «Посміймеся кусцьок» (у 2-ох випусках), «Лемківскы приповідкы», інформаційні буклети, які опрацювали та видали працівники організаційно – методичного відділу (завідувач Місюрак Л.Т.) Центральної публічної бібліотеки м.Монастириська. Для того, щоби діти краще засвоювали мову, готує з вихованцями протягом року театралізовані традиційні лемківські забави, діти беруть участь у концертах та найрізноманітніших заходах.
Місто Монастириська лемки називають “Лемківським Ієрусалимом” – саме сюди депортували найбільшу кількість лемківських родин з Польщі у 1944-1951 роках. Частина родин самостійно знайшла цей куточок української землі дивно схожий на рідні терени Лемківщини (території, на який тисячоліттями проживали лемки – найзахідніша гілочка українського народу). У місті діє музейний комплекс “Лемківське село”, в урочище Бичова розташовано скансен (музей архітектури лемків), там же протягом вісімнадцяти років у першу суботу серпня розпочинаєиться фестиваль лемківської культури “Дзвони Лемківщини”. Минулого року фестиваль отримав статус “Міжнародного”. Під час фестивалю, який цього року розпочнеться 2 серпня, також лунатиме лемківська бесіда та пісня. Любов Малярська виступатиме разом з лемківським хоровим колективом «Яворина».
У сусідній з нами Польщі лемківську мову вивчають, діють міжшкільні центри, методологічне шкільне викладання лемківської мови запроваджено з 1991 року. З 2000 року лемківська мова вивчається на відділенні філології Краківського педагогічного університету.
Одним із видів роботи бібліотеки у Монастириську, з метою популяризації літератури — є також видавнича діяльність: буклетів, бібліографічних списків, тощо. Вони присвячуються літературним подіям, відомим письменникам та визначним діячам української культури, пропаганді здорового способу життя, презентації нових надходжень до бібліотек, зокрема значне місце має і висвітлення та популяризація лемківської культури – інформаційні буклети та методичні матеріали (методички) -«З лемківських народних звичаїв»; – «Різдвяні лемківські вертепи»; -«Перед Великодньом»; -«Історія писанок»; -«Лемківське народне весілля»; -«Лемківський Святий вечір»; -«Посміймеся кусцьок».
Фото з архіву Любові Малярської
