Бучач – старовинне місто-музей на Тернопіллі, з безліччю цікавих локацій, неймовірною архітектурою та захопливою історією. Місто що приваблює туристів і мандрівників. Тут з легкістю можна забути про час переміщаючись між об’єктами і епохами та смачненько поїсти у одноіменному закладі.
Назва міста Бучач походить від слова “буча”, що означає бурхлива вода напровесні, бистрина, адже розташоване воно на річці Стрипа, яка від весняних дощів розливалась. Перша згадка про Бучач була ще у далекому 1260 році. До речі, місто настільке комфортне для туристів, що дозволяє оглянути всі найцікавіші об’єкти пішки, з невеликими переходами. А наша прогулянка розпочнеться від знаменитої Бучацької ратуші середини 18ст, це одна з найгарніших ратуш України. Побудована у стилі рококо, прикрашена скульптурами видатного митця Йоана Пінзеля, вона вражає. Всього за пару кроків знаходиться музей, в якому зберігається вся історія міста і району в цікавих експонатах та фотографіях.
За музеєм, пройшовши декілька метрів, відкривається вигляд на діючий костел Успіння Діви Марії 1763 року, всередині оздоблений скульптурами школи Пінзеля, він зачаровує своєю величчю. Щоб побачити найстарішу споруду Бучача – замок кінця 14 – початку 17 століття, потрібно піднятися вгору вуличкою, що проходить за костелом, до наших часів збереглися лише частини стін та веж, проте з висоти відкривається неймовірна панорама міста. Далі наша пригода приведе нас в незвичайний дворик на березі річки. Арт двір – це старий єврейський дворик, який перетворили на мистецьку сцену де з весни до осені щонеділі відбуваються цікаві заходи, стіни будівель прикрашені виставками фото та автентичної цегли, тут також знаходиться атмосферна кав’ярня на Агнона, де зберігається справжній ключ від синагоги. А навпроти воріт дворика розміщений пам’ятник Нобелівському лауреату, єврейському письменнику –Шмуелю Агнону.
Перегляньте також:
- Підприємці з Тернопільщини підозрюються у переправі чоловіків закордон
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
Пройшовши через міст, який колись розділив місто між двома імперіями, ми прямуємо до станього об’экту. Наша прогулянка закінчиться біля величного Васильянського монастиря, побудованого в 1751 році, він повністю діючий, зараз в ньому знаходиться Бучацький колегіум імені святого Йосафата.
Протягом пізнавальної пригоди слід пам’ятати про необхідність підкріпитись. І тут стане у нагоді цікавий заклад, з яким я нещодавно познайомилася – ресторан Бучач. Хоча на справді це цілий комплекс, в якому кожний знайде щось для себе.
Спершу нас зустрів привітний дворик в обіймах зелені і квітів, мальовничі водоспади, столики серед яскравих барв природи та альтанки оповиті ліанами.
Потрапивши в середину закладу можна по ситуації обрати потрібний зал, адже тут їх декілька.
Мандрівникам підійде сонячний та комфортний бар з яскравим інтер’єром та зручними диванчиками.
Чи прохолодний, атмосферний паб в підвалі.
Для більш вимогливої публіки є гарний ресторан на другому поверсі та великий бенкетний зал, в якому можна проводити конференції.
А смачні, ароматні страви, великі порції і помірні ціни забезпечать чудовий настрій та незабутні враження від поїздки.
Пригоди в Бучачі, це так просто: цікава прогулянка вуличками міста, смачна кава в Арт дворику та обід в ресторані Бучач. З Тернополя до Бучача близько 70 км, дістатись можна рейсовими автобусами, які ходять тут доволі часто. В місті є ще багато всього цікавого, та про це я розповім наступного разу.
Пригоди чекають…
