Переломні моменти штовхають до вдосконалення, переконана відомий тернопільський дизайнер екоодягу Оксана Чмиленко. Вона випробувала свої таланти в багатьох стилях і напрямках, але особливими стали роботи, написані з використанням вовни замість фарб. Як розпочинала творчий шлях, що підтримало й не дало розчаруватися — про це розмова із п. Оксаною, – пише 7 Днів.
— Оксано, як і коли почався ваш творчий шлях?
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
— Бажання щось творити почалося у період моєї другої вагітності – 6 років тому. Хотіла малювати картини. Але я бажала чогось незвичного. Мою увагу привернуло використання у картинах замість фарб вовну. До речі, одна з моїх картин – «Тарасова хата», виконана за ескізами самого Тараса Шевченка, продалася на тематичному аукціоні у Моринцях. Особливістю картин із вовни є те, що художнику у своїй «палітрі» необхідно мати безліч відтінків матеріалу. І, звісно, у мене назбиралося багато вовни. Тому, почала думати, як ще її можна застосувати.
— Повернімось у період дитинства та юності. Чи був у вас тоді потяг до творчості?
— Згадуючи пройдений життєвий шлях, розумію, що все траплялося у мене в житті вчасно. У дитинстві обожнювала робити одяг для ляльок. У старших класах школи вчителька трудового навчання Валентина Іванівна Дністрян навчала нас шити. Вона надзвичайно відповідально підійшла до цього. І саме ця вчителька мої дитячі навики перетворила на професійні вміння. Як бачите, все це надзвичайно допомогло мені зараз. До речі, у нас є майстер-класи для дітей – «Вбираємо ляльку». Тут дітям і дорослим показуємо, як можна створити одяг технікою мокрого валяння.
— Яким був перший валяний виріб?
— Оскільки у той час очікувала сина, то ідея з’явилася одразу – валяночки з шерсті. Вони мені вийшли з третього разу. Я зрозуміла, що процес валяння – не такий легкий, яким здається на початку. Але, коли я отримала готовий виріб, то зрозуміла – перший крок зроблено. Тому вирішила і далі розвивати цей напрям. Почала робити ще сумочки. Перші вироби дарувала подругам, друзям. Коли продавала перші вироби – дуже хвилювалася, оскільки розуміла, що на мені відповідальність за їх якість.
— Повертаючись до особистого, чи були у вашій творчості переломні моменти, які змінили вас, ваш підхід до роботи? Чи були моменти, коли опускалися руки? Як виходили з таких «віражів»?
— Так, звичайно були. Був час, коли опускалися руки, коли здавалося, що людям це нецікаво і непотрібно. Ви знаєте, найцікавіше, що в такі кризові моменти рятівну соломинку підсовує саме життя. У потрібний час такою «соломинкою» став проект «Теплий дотик». Я вирішила організувати благодійне дефіле, у якому взяли б участь тернопільські дівчатка з вадами слуху. Організаційні моменти цього проекту і витягнули мене з творчої кризи. Взяли участь у заході чимало майстринь з різних куточків Західної України. Основною метою було дати можливість цим дітям повірити в себе, свою красу та неповторність….І цього ми досягли. З нами спільно працювали психологи, візажисти. Три місяці ми готували наших моделей до дефіле. Окрім цього працівники поліції навчали дівчаток мистецтву самооборони. Навіть не уявляла, що так багато людей підтримають наш проект. Я щиро хочу, щоб цих дівчаток помітили потрібні люди. І можливо ці красуні підкорюватимуть не лише тернопільські подіуми. Цей проект наповнив мене, дав нові сили для творчості.
Переломні моменти штовхають нас до вдосконалення, до роботи над собою, пошуку чогось нового, а це необхідна складова розвитку.
— Ваші вироби продаються лише по Україні, чи, можливо, і закордон?
— Ви знаєте, пік моєї творчості був у 2015-2016 роках. Половину моїх виробів викупили у Цюрих (Швейцарія) на виставку. Згодом мої вироби замовили у Австрію (Відень).
— Який з ваших виробів вам запам’ятався найбільше?
— Це картина «Небесна сотня», виконана вовною. Творила її з неймовірним натхненням. Виріб продався на аукціоні «Свій до свого по своє», який організовувала журналіст Таня Гонченко.
— Ви тепер часто проводите майстер-класи. Які вироби виготовляєте з клієнтами?
— Надзвичайно популярними є майстер-класи, на яких навчаємо валянню з вовни. Творили намиста, новорічні прикраси, шапочки, шарфи. Зараз тематично прикрашаємо технікою валяння писанки. Багато клієнтів сприймають валяння, як елемент арт-терапії. Адже творча робота з приємним результатом і справді відволікає вас від проблем.
— Що вважаєте найбільшим досягненням у житті?
— Діти, одозначно. Про велику сім’ю мріяла з дитинства. На жаль, у зв’язку із складним графіком я не можу виділити малюкам скільки часу, скільки хотілося б…..Але час, який проводимо разом, нам запам’ятовується.
— Як знаходите рівновагу між сім’єю і роботою?
— Величезна заслуга у цьому – мого чоловіка. Саме його підтримка та віра в мене допомагають мені у житті. Ми обидвоє творчі люди, тому дуже розуміємо одне одного. Радіємо успіхам, у нас немає відчуття конкуренції, лише гармонія та взаємодоповнення.
— І наостанок, чому саме «Палітра тепла»?
— Ця майстерня – плід творчості двох людей. Мій чоловік – художник. І одне із його знарядь – палітра. Від мене – тепло вовняних виробів. Тому і назва така.
