19 червня 2019 року в приміщенні читального залу центральної районної бібліотеки відбулася презентація творчості співочого тріо «Зорицвіт» із Теребовлянського коледжу культури та мистецтв, спеціалізації «Народне пісенне мистецтво» під назвою «Мелодії вплітаємо у літо…». Ансамблю вже близько двох років, його створила викладач Марія Сергієва, вона ж є і мистецьким керівником тріо, а концертмейстером Оксана Яременюк.
Ведуча заходу, бібліотекар Надія Хома, привітавши всіх присутніх, надала слово отцю мітрату Івану Сиваку, пароху церкви Святого отця Миколая(УГКЦ). Отець благословив співаків та всіх присутніх і подарував дівчатам вервечки для того, щоб ті жили в гармонії з собою і світом, піклувалися про свій духовний розвиток і самовдосконалення.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Потім ведуча коротко розповіла про тріо та його засновника, надала слово останній. Проте перед тим тріо дівчат виконало пісню «Пісня буде поміж нас», за що отримали хвилю бурхливих аплодисментів.
Марія Сергієва розповідала про своє дітеще, а в той час на світловому табло демонструвались фото та відео з життя та минулих виступів колективу. Діджеєм, звуко-, відео-оператором виступив Михайло Семащук.
«Наш колектив виник майже спонтанно, – розповідає пані Марія, – у вересні 2017 року. Спочатку було дві Софійки – Софія Зятик та Софія Штуник. Я їх запитала кого ж ми долучимо третього, а вони відразу відповіли, що тільки Віку Семенчук. Ось з того часу ми всі разом. Коли з дівчат когось немає з вагомих причин, то я замінюю їх й співаю різними голосами. Спершу виникло питання яку назву дати нашому колективу – «Зорецвіт» чи «Зорицвіт», ми вибрали другий варіант, бо те слово означає окрім пильно дивитися, ще й сяяти, розквітати світлом. Кажуть, що назва багато значить і якщо її вдало та правильно вибрати, то в подальшому все буде гожим. Думаю, що з цим у нас все гоже вийшло, бо із самого початку ми взяли добрий старт. В тому ж вересні 2017 року взяли участь у Всеукраїнському конкурсі народної пісні «Соловейко» й отримали Лауреата І премії, це було в обласній філармонії» – В цей час звучала пісня «Сумна я була» і пані Марія підкреслила, що саме за неї вони отримали перше загальне визнання.
Далі виступи посипалися, мов горох торби, новостворене тріо запрошували на різні заходи в себе вдома, в коледжі, в місті, по району та області, вони брали участь у багатьох Всеукраїнських конкурсах. Якщо коротко перерахувати найголовніші з них, то це були такі: Гран-прі у м. Кам’янець-Подільському на «Мюзік уні-фест», 2017р.; Гран-прі у м. Біла Церква на «Шамраївських зорях, вересень 2018р.; Гран-прі в м. Київ на Всеукраїнському конкурсі «В обіймах часу», березень 2019р; Лауреати І премії в м. Кам’янець-Подільському на Міжнародному конкурсі «Гранд фест Кам’янець», травень 2019р.
Дві Софійки та Вікуся кажуть, що їм дуже подобається співати з дитинства, а тепер ще й мандрувати, бути в центрі уваги, адже кожні концерти, конкурси, а відтіль і нагороди завжди викликають незабутні враження, захоплення, надихають, стимулюють до нового, до кращої роботи над собою.
Окрім пісень на презентації звучали й вірші, які декламували керівник тріо, самі дівчата та працівники бібліотеки.
«О, Музико! Ти вічна, ти безсмертна!
«Прекрасне дарувати!» – твій девіз!
Ти вмієш, якщо треба, сльози втерти,
А як захочеш – доведеш до сліз…»
Тріо того дня виконало багато пісень, таких, наприклад, як «Цвіте терен», «Мамина вишиванка», у виконанні пані Марії «Веснянка», знову тріо – «Сидить дівчина», «Не тополю високую», «Батьківщина кохана» та інші.
– Пані, Маріє, тріо виконувало відомі українські пісні, але кожен з присутніх підмітив, що якісь вони «не такі», манера їх виконання інша, ніж загальноприйнята. Напевно пісні хтось аранжував?
– На що керівник колективу відповіла: «Та ні, таку мету ніхто не ставив, просто все залежало кожного разу від конкретного випадку на репетиціях. Я чи хтось з дівчат пропонували щось типу – а ну давайте тут так, а тут ось так проспіваємо тощо. Тому й виходить пісня ніби в новій оправі. А взагалі, наші дівоньки-красуні ще ж молоденькі та їм хочеться піснею весь світ обійняти, в молодості напевно ще багато залежить від настрою, тому й виходить у нас так. Я дуже рада за них, я просто щаслива з ними!»
До слів пані Марії слід додати таке: вона сама молода, надзвичайно красива, талановита і склався такий образ, що ніби вона – то розквітла у всій красі червона троянда, головна та яскрава квітка в букеті інших троянд, ще не повністю розквітлих. А про Теребовлянський коледж культури та мистецтв вже здавна склався інший образ: він як вулик з багатьма матками(викладачами), з якого вилітаю рої талановитих бджіл, які незабаром прославляють свою матір, свою родину, повертаються час від часу, приносять нектар щастя та любові у свій вулик, ніжність та подяку. Але на відміну від справжніх бджіл, талановиті люди-бджоли ведуть свою лінію життя, лінію творчості та добра на благо всіх.
В той час мелодії продовжували вплітатися у літо, дівчата викладалися по повній і за те мали неабиякі дари у вигляді слів вдячності від присутніх. Також кожна з них розповіла про себе, про свою родину, свої захоплення та плани на майбутнє. Чого їм тільки не бажали? Це і цвісти, і зорельоту, і зорепаду, і стати заслуженими тощо. Вже пізніше одна із Софійок відповіла на одне із побажань, – Дякуємо! Але ми хочемо заволодіти всім світом, щоб він був біля наших ніг! І ми це зробимо, я впевнена!
Ось такі ці красуні наші, такі їх плани. Немає змоги розповісти хто, що говорив молодими німфам від співу. Лише перерахуємо: це голова Теребовлянської РДА Юрій Ништа, заступник голови райради Ольга Трапова, директор коледжу, заслужений працівник культури України Микола Виннічик, його заступник Зоя Габрух, зав відділом коледжу Лідія Стройванс, заслужений працівник культури України Іван Громик, директор Теребовлянської ЦРБ Людмила Крючініна та ще багато інших теребовлянців.
Та тут пісня вплелася в літо неочікуваним чином, привітати кохану дружину і маму завітали з пісенними дарами чоловік пані Марії – пан Денис, який є також викладачем коледжу, керівником ансамблю «Октава», учасником церковного хору в ПЦУ Св. Князя Володимира, учасником Струсівської заслуженої капели бандуристів, а також 12-річна Тетянка із семирічним братиком Ромчиком. Діти подарували матусі пісні, від чого у пані Марії виступила на очах крапельками роса, а губи зрадливо тремтіли. Споглядаючи ту ідилію збоку, глядачі мимоволі любувалися душевною та зовнішньою красою цієї співучої родини. Пан Денис пізніше поділився секретом: «Ми з Марійкою зустрілися в університеті, нас поєднала спершу пісня, яка переросла у взаємне кохання, ну, а наші діти вже зростали з піснею ще від грудного віку. І тут дивного нічого немає…» Можливо нічого дивного і немає у взаємному коханні та спільній любові до пісні для цього доброго чоловіка, тільки в нинішній час подібне не часто зустрінеш.
На прохання пані Марії її устами висловлюємо подяку в допомозі становлення ансамблю: «Ми щиро вдячні за допомогу меценатам – пані Олі Вівчар з Плебанівки, пану Антону Білику з Іванівки, голові профкому коледжу Наталії Калакурі, голові студентського профкому Ользі Данилюк, голові циклової комісії коледжу «Народне пісенне мистецтво» Лідії Стройванс та всім викладачам відділу, викладачам з предмету «Постановка голосу», які навчали дівчат – Тамарі Виннічик, Івану Громику та Мирославі Коноваловій, концертмейстеру Оксані Яременюк, відділу ДПМ та голові Олені Ткачук за допомогу з костюмами, Олександру Пєнтому та Михайлу Семащук за допомогу із звуком, афішами та фонограмами, працівникам бібліотеки – Людмилі Кручініній, Надії Хомі, Софії Стрілецькій, а також усім друзям, знайомим, однодумцям.
Бажаємо всім здоров’я, радості, любові, щастя, оптимізму у житті. Нехай наша українська пісня й мова, як безцінні скарби народу, живуть у кожному серці, кожній душі на довгі роки!»
Віктор Аверкієв, фото автора
