13 квітня 2019 року в Шумську відбулося відзначення Дня Першої Пластової Присяги(ДППП), організованого спільно Тернопільською округою Пласту НСОУ та Шумською станицею. Подія присвячена 107-річниці від створення Національної скаутської організації України «Пласт». На свято прибуло більше 600 дітей зі всієї округи, окрім інструкторів, виховників та супроводжуючих дорослих.
Метою Пласту є сприяти всебічному патріотичному вихованню і самовихованню української молоді на засадах християнської моралі. Будучи неполітичною і позаконфесійною організацією, Пласт виховує свідомих, відповідальних та повновартісних громадян місцевої, національної та світової спільнот, і провідників українського суспільства. Пластуни відзначилися своєю активною участю у розбудові та захисті своєї держави, були активними учасниками визвольного руху та війн за незалежність УНР та ЗУНР у ХХ ст. і продовжують захищати кордони України на Сході у наш час.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
«Пласт – це моє життя!»
Про подію розповіла Оксана Шамрик – голова Тернопільської округи молодіжної організації Пласт НСОУ, яка також являється виховницею та гніздовою новацького гнізда «Число 34» в м. Теронопіль та була заступником коменданта даного заходу: «Пласт – це моє життя, у ньому я вже майже сім років. Крім того, що Пласт мені дуже подобається, він є і моєю роботою, водночас і моїм дозвіллям, це просто особливий стан моєї душі. ДППП ми святкуємо щорічно і кожного року намагаємося його проводити в інших містах нашої області, адже Пласт заснований майже в кожному райцентрі, окрім, на жаль, трьох. В Шумську ми хотіли показати важливість нашої організації, найперше, мешканцям, а також місцевій владі. Шумщина має багату та цікаву історію, зокрема – визвольного повстанського руху. Саме на таких фактах ми вчимо дітей патріотизму, відданості та любові до Батьківщини. Сьогодні наше юнацтво, яке вже пройшло певні випробування, склало першу свою присягу, іншим пов’язали хустки на шиї – символи новацтва та юнацтва, надано різні посвідки, відзнаки багатьом пластунам за їхні досягнення, після обіду діти проходили різноманітні квести та активітети, вся програма свята пов’язана та переплетена з історією УПА. Ввечері понад озером у відпочинковій зоні міста «Соснина» творилася пластова ватра, де діти розважалися танцями, піснями, цікавими іграми навколо ватри, кожна команда отримала ту чи іншу номінацію («Команда доброї пластової постави», «Надружніша команда» тощо) за відвагу, кмітливість та вправність у різних змаганнях.
До речі, пластуни поміж себе один до одного звертаються, незалежно від віку та посад, не інакше як – друже, подруго, друзі.
Доповнила розповідь про ДППП Олена Ходюк, станична станиці Шумськ , комендант даного заходу: «Ми дуже раді були приймати гостей зі всієї округи у себе дома, у Шумську. Наш пластовий осередок налічує близько 60 пластунів та діє майже чотири роки. На наше запрошення прибули від ПЦУ Владика Тернопільський і Кременецький Нестор(Писик), Владика Тернопільсько-Зборівської УГКЦ, доктор з канонічного права Теодор(Мартинюк), інші священнослужителі, голова Тернопільської ОДА, з місцевих – голова РДА, голова райради, мер міста, син двічі нагородженого Золотим Хрестом бойової заслуги I-класу (посмертно) діяча ОУН та УПА, керівника штабу куреня «Крука» (Климишин Іван) (1943), організатор і керівник старшинської та підстаршинської шкіл на Шумщині, командир сотні, куреня, начальник штабу групи УПА-Південь (1943 — 13.06.1944) УПА Процюка Василя « Кропиви» Процюк Микола з Києва. Також прибув заступник голови координаційної ради благодійного фонду Петра Ґудзовського «Соловей» Андрій Ґудзовський зі Львова, заступник директора комунальної установи Тернопільської обласної ради «Музей національної визвольної боротьби Тернопільщини», член ГО «Меморіал Південна Волинь», кандидат історичних наук Сергій Волянюк і голова «Лановецького меморіалу» Сергій Лисак, вони вручили 11 нагород родичам Лицарів ОУН, УПА – загиблих у нашому краї (1945 – 1952 р.р.) у боротьбі з окупантами, 5 з тих нагород залишилися в Шумському краєзнавчому музеї, так як не вдалося встановити родичів загиблих. Представники Пласту активно працюють у більшості сферах нашого суспільства, воюють на Сході з загарбниками, а очільниками районних осередків(станиць) є й декілька навіть священнослужителів, наприклад, у Заліщицькій та Збаразькій станицях».
Головним бунчужним ДППП був Роман Вакиряк із Бережан. Він відповідав за виконання програми свята, керував строєм під час шикування чи під час маршу колони, віддавав накази та слідкував за їх виконанням.
Відкриття ДППП
Біля десятої години ранку під керівництвом бунчужного пластуни вишикувались біля площі Героїв Майдану. Після цього, сформувавши колону, під звуки барабанів та з пластунськими піснями колона вирушила до місцевої ПЦУ Преобораження Господнього (настоятель храму о. Миколай) на молитву. Далі пластуни направилися на міський цвинтар до могили командира УПА «Кропиви» і 6 невідомих повстанців. Тут діти та дорослі поклали живі квіти, запалили лампадки пам’яті, гуртом виконали Славень (гімн) націоналістів, а священики помолилися за полеглих Героїв. Потім виступив син «Кропиви» пан Микола, зокрема він, звертаючись до пластунів, промовив: «Дорогі діти, це місце святе для кожного українця, як і багато інших, наприклад, таких як Крути, Холодний Яр, Гурби. Чому? Бо в таких місцях проливали свою кров наші героїчні предки за волю України. 6 листопада 1994 року саме тут відбулося перепоховання мого батька командира штабу УПА «Південь» Василя Процюка («Кропиви»), який загинув неподалік у с. Кордишів. Разом з ним перепоховано ще шістьох невідомих повстанців. Шумщина в роки ІІ світової війни та й після неї була сильним осередком опору різним окупантам – як німецьким, так і радянським. Ви знаєте, що тут була створена навіть повстанська Антонівецька ремпубліка. Тож шануймо героїв своїх! Слава Україні!»
Близько 11.00 години на площі Героїв Майдану відбулося власне відкриття свята пластунів. Писар заходу Віра Косік зачитала наказ по програмі дня. Комендант ДППП озвучувала присягу дітям, які прилучалися до Пласту, вони повторювали за нею, а потім вручала лілейки. Багато інших пластунів отримували різноманітні нагороди та відзнаки, навіть найменші – новаки, деяким з яких ледь виповнилося по 7 рочків. Було на святі багато присутніх батьків пластунів, які щиро переживали за своїх дітей. Були також й цілі родини пластунів, де тато, мама, діти – всі в організації, адже вікового обмеження для пластунів немає.
Бунчужний, роблячи оголошення та представляючи пластунів, їх станиці тощо постійно вживав слово «СКОБ» та так часто, що в кінці свого виступу голова Тернопільської ОДА Степан Барна не втримався й промовив те саме слово, за що й отримав бурхливі оплески від усіх присутніх.
Як і кожна організація, «Пласт» має свою символіку, в якій відображено її основні ідеї і цінності. Гербом, або емблемою Пласту є український тризуб і біла трилиста лілея, символ скаутського руху, сплетені в одну гармонійну цілісність. Цей герб став символом ідейної єдності цілого пластового руху – на рідних землях та поза їх межами. Гімном Пласту є пісня «Цвіт України», перший куплет якої склав Олександр Тисовський, а інші два запозичені з поезії Івана Франка «В дорогу». І звичайно, не можна не згадати про Пластові символи: Сильно – Дуб, Красно – Калина, Обережно – Мухомор та Бистро – Блискавка. Ці символи використовуються на пластових відзначеннях, а перші букви слів Сильно, Красно, Обережно, Бистро є гаслом «СКОБ», яке пластуни використовують як вітання.
Пластун-сеніор, 37-річний Микола Бігус з Тернополя, який має 17 років пластунського «стажу», відзначив: «Сьогодні мені доручено було іменувати пластунку Оксану Семенець з Тернополя. Вона здобула ступінь вірлиці (найвищий ступінь юнацтва) за багато років своєї сумлінної праці, це є наочним прикладом для інших пластунів, що завдяки своїй волі та наполегливості, все таки, можна досягти значного у житті».
Закінчилося відкриття свята врученням львівськими пошуковцями нагород, знайдених ними, загиблих повстанців їх родичам, а саме – Бронзових Хрестів бойових заслуг та посвідок до них, на останніх вказано повністю прізвище, ім’я та позивний героїв, хто і коли призначив нагороду, кому, коли і де вона вручалась. Наприклад, за братовою нагородою з Підволочиського району прибула жінка в літах Ярослава Буяк, яка говорила, що всі ці роки не полишала її надія знайти рідного брата і ось нарешті сподівання справдилися. Жінка зі слізьми на очах дякувала пошуковцям і всім пластунам та бажала їм бути гідними їх героїчних предків, вірними Україні. Також відрадно відмітити, що шумський пластун-сеніор Ігор Золотун також отримав нагороду свого діда Володимира з позивним «Дорош». Так, що справа захисників волі України не пропала марно, її продовжують нащадки патріотів.
Яка пластунська душа?
Після смачного та ситного обіду, який приготував більше як 600-м пластунам та гостям свята вправний кухар Василь Антонюк, розпочалася найцікавіша для дітей частина свята. Вона складалася з різноманітних квестів та активітетів, новаки та юнаки завзято змагались, відповідальними за організацію були пластунка-сеніора Люба Лівар та старшопластунка Ольга Карпінська. Змагаючись, пластуни заробили багато бофонів (повстанських грошей) і купували на них цукерки та інші солодощі в крамниці Грипсика. Діти показували набуті знання та вміння, проявляли кмітливість та винахідливість, пробували себе в багатьох заняттям за інтересами (активітети), які виявилися досить захоплюючими. Точки квестів були розкидані по всій центральній частині міста, для швидшого пошуку капітанам команд були роздані карти-схеми, а активітети розміщувалися на площі Героїв Майдану. Всі без винятку завдання викликали в дітей не те, що захоплення, а якийсь азарт, їх збуджені лиця палали, очі світились радістю та бажанням будь-що перемогти. Серед квестів слід відмітити такі, як в’язання вербових букетів до Вербної неділі, стрибання по пеньках, «Маятник», вибір та спільне виконання пісні, стрільба з арбалету, впізнавання лікарських рослин, стрільба з пневматичного пістолета, в’язання вузлів, плетіння маскувальної сітки для воїнів тощо. А серед активітетів – Іконопис. Усі гуртом малювали образ Юрія Переможеця (єдиний обов’язковий для всіх), папероплетіння, квілінг, вироби з тіста (ангелики), дарц, розфарбовування яєць-крапанок, живі шахи та шашки, заплітання волосся, формування іграшок з надувних кульок, метелики з фетру, хуста, ЗВД(запобігти, врятувати, допомогти – біля пожежної машини), ігри «Історія УПА», «Криївка-клуб» та інші. Окремим острівцем виділялася фотозона. Ну, а від армреслінгу не було відбою, тут в перетисканні рук пробували себе всі. Навіть довелося побачити як змагалися дівчинка і хлопець. Правда, хлопець піддавався і дозволив подрузі тиснути двома руками. Але який то був драйв і не тільки для учасників, а й для глядачів!
Захоплення дітей передавалося й дорослим, навіть автору цих рядків захотілося спробувати себе в деяких квестових завданнях, але, на жаль. цього не можна було робити. Все ж вдалося поспілкуватися з багатьма дітьми на різні теми і от було задано запитання на кмітливість: А що найголовне в людини?
В той час один хлопчик дуже був спраглий і сказав: «Вода». Інший: «Голова». Ще були й такі відповіді: «Печінка, серце, ноги». А потім: «Душа». Зрозуміло, що всі відповіді дітей правильні, правильні в тій чи іншій ситуації, в певний час. Але видно було по всіх, що душі їх співають, вони яскраві, теплі, величезні (незалежно від розмірів тіла), вони хотіли єднання і таки між собою в колі друзів єдналися. Ой, єдналися!
Це єднання продовжилось під час вечірньої пластової ватри, де діти разом співали, вели танки, приймали участь у іграх. Закінчилась традиційно – пусканням іскри. Сенс цієї гри полягав в тому, що всі учасники утворюють величезне коло, взявшись навхрест руками з ближніми сусідами. Обов’язково ліва рука мала бути зверху. Потрібно було прийняти потиск руки з одного боку і передати на інший бік другою рукою. Це і є та іскра, іскра єднання. Її започаткувала комендант заходу Олена Ходюк, до неї вона й повернулася.
Подяка Шумської станиці всім добрим людям за допомогу:
Провід заходу дякує Шумській РДА, Шумській райраді, Шумській міській раді, відділам освіти, молоді та спорту, відділу культури, Тернопільській обласній ОДА, агрохолдингу «Мрія». А також усім підприємцям району, які долучилися до організації пластового свята. Щира подяка друзям Пласту: інструкторам, зокрема, керівникам гуртків Шумського Будинку школяра, учителям Шумського НВК, працівникам Шумського краєзнавчого музею, Шумської ЦБС, учителям Шумської школи І-ІІІ ст. № 1 та Васьковецької ЗОШ І-ІІ ст., студентіам Шумського ПТУ, які заплітали коси, волонтеру Ящуку Андрію, який грав з дітьми в шашки і шахи. Висловлюємо щиру подяку і отцю Миколаю, який організував молитву за пластунів у церкві, на могилі Кропиви та спеціально до свята ДППП-2019 у Шумську замовив іконки з образом Богоматері, з храму Преображення Господнього. По ососбливому, виконуючи професійні обов’язки та в якості інструкторів, кашовара, проявили себе працівники МЧС та Шумської поліції. Також дякуємо головному лікарю Шумської лікарні за організацію постійного чергування невідкладної допомоги. Окрему подяку виносимо батькам пластунів, які виконували найрізноманітніші функції: шили, варили, писали ікону, розфарбовували крапанки, знайомили пластунів з квілінг-технікою та інше.
Віктор Аверкієв, фото автора
