Спілкуємось сьогодні із журналістом і психоаналітиком, головою ГО «Світлодар» Борисом Семеняком. Тема розмови – загальнолюдські цінності.
– Не минуло й місяця, як ви повернулися із щорічної поїздки до сонячної Індії. За цей короткий час встигли взяти участь в ефірі на суспільному радіо, мали чотири лекції в Тернопільському центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держустанов, підприємств та організацій. Ваші враження від цих зустрічей? І чим для вас особисто є подібні заходи?
Перегляньте також:
- Підприємці з Тернопільщини підозрюються у переправі чоловіків закордон
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
– Звичайно ж, найперше, це живе спілкування на цікаві теми комунікації в суспільстві, що стосуються усіх сфер нашого життя. Це можливість доносити інформацію, бо надзвичайно важливо для будь-якої діяльності мати в помічниках такі якості як любов, спокій та правду. Адже увесь Всесвіт створений з п’яти елементів, які співіснують у цілісній повноті і любові. Людина створена Богом за таким же принципом, де всі органи допомагають одне одному на тій же основі. Так і суспільство розвивається і прогресує, коли людина любить ближнього. А коли ця якість відсутня, втрачаємо здоров’я, суспільство деградує. На превеликий жаль, у переважній більшості ми не любимо одне одного. Навіть близькі люди, діти й батьки втратили цю чудову рису характеру. Загубилась любов, навіть не знаємо коли. Проміняли на матеріальні стосунки, на гроші.
– Якщо я правильно зрозуміла, під час таких зустрічей, ви переважно приділяєте увагу доброчесним якостям характеру у будь-яких сферах та стосунках.
– Саме так. Ось уже другий десяток років вивчаю і досліджую – як екологія наших думок, нашої поведінки впливає на наш зовнішній і внутрішній світ. Знаєте, результати разючі і приголомшують: як людина може сама собі завдати стільки шкоди, звинувачуючи у негативних результатах своєї діяльності всіх і вся.
Тому я дуже вдячний керівникам Центру – В. Ткачу і Т. Кононенко, його працівникам – П. Циклиняку, В. Федчишину, М. Головацькій та О. Пилипишин, котрі дають можливість спеціалістам різних сфер і установ почути найпростіші поради, як найкраще для себе і для відвідувачів вибудувати схему доброзичливої і співчутливої комунікації. Не переносити в сім’ю невирішені питання та виробничі напруження. Вчитися вмінню бачити в кожному того, хто потребує саме нашої допомоги.
– І як вам, вдається знайти спільну мову із згаданими слухачами?
Ви знаєте, як не дивно, але вдається. Адже я ділюся знаннями, якими сам живу, практикую щодня і щогодини. А коли розповідаєш від серця до серця, то набагато легше передати інформацію. Твій особистий досвід практичної психології є у кожній клітинці твого тіла, тому й спілкування є простим і цікавим для всіх.
Лекції зі співробітниками оргвідділів і працівниками земельного кадастру пройшли у відповідності до специфіки цієї роботи. Але треба бачити їхні очі по завершенню нашої бесіди: вони випромінюють довіру і радість. Це для мене найвища нагорода, коли відчуваєш, що ти й аудиторія одне ціле.
Дещо відмінною була зустріч із працівниками головного управління держпродспоживслужби у Тернопільській області. Незвично багато було найрізноманітніших запитань.
– Яких саме?
– Серед інших багато цікавилися аспектами нашої душі: її шляхом – від народження і до відходу, розпитували досить допитливо і прискіпливо. Мене тішать такі запитання, бо їхня глибина змушує аналізувати відповідальність за наші вчинки. Із задоволенням поділився інформацією про нашу долю та карму і теж порадів, що ці слова в людей на слуху, що вони цікавляться наслідками, які йдуть услід за нашими діями.
Зовсім на іншому рівні відбувся тренінг із соціальними працівниками, котрі опікуються інвалідами. Якщо чесно, то ні вони, ні я не мали бажання залишати аудиторію, стільки спільного і зацікавленого проявилося за цей короткий час. І звичайно, їхні очі сказали мені про все.
– На завершення, коротко про інтерв’ю на радіо.
– Якщо коротко, то це моя велика подяка Оксані Цвик та Юрію Луговому за їхні цікаві теми й несподівані запитання, що дають мені радісну можливість поділитися важливою інформацією із моїми краянами.
І я переконаний, що всі, кого я тут назвав, разом зі мною також беруть участь у невидимій, але такій важливій і необхідній школі духовного розвитку. Бо саме з духовного розвитку молодих батьків, дітей, усіх нас й зароджується нове суспільство.
Розпитувала Дарина Колосок
