Як УПА ставилася до українців із дивізії СС “Галичина”
- Опубліковано: Микола Бандрівський
- —
- 6 Квітня, 2026 о 20:01
На цій світлині ви бачите площу перед оперним театром у Львові під час параду рекрутів до дивізії Ваффен СС «Галичина». На спеціально спорудженій – для усього цього величавого дійства – трибуні ви бачите майже усе керівництво Львова, а також (і це важливо) на передньому плані Голову військової управи – Альфреда Бізанца.
На той момент цей чоловік був полковником Абверу, а у попередні роки – полковником армії УНР. Саме оцей наш земляк із околиць Стрия – Альфред Бізанц й агітував у ті дні українців Львова і Галичини вступати до створеної німцями 14-ої гренадерської дивізії Ваффен СС «Галичина”.
Перегляньте також:
У всьому цьому є один нюанс: упівці вкрай погано ставилися і до дивізії СС “Галичина” і до українців, які у ній воювали.
Чому?
Відповідаю: бо УПА тоді справедливо вважало, що наші земляки у цій дивізії воюють не за Україну, а за фюрера і німецький імперіалізм. І військові підрозділи УПА з таким самим завзяттям вступали у бій з есесівцями із галицьких добровольчих полків як і з будь-яким іншим ворожим німецьким підрозділом.
Так само вкрай негативно УПА ставилося й до українців у різних шуцманшафт-батальйонах і в підрозділах Українського визвольного війська і знищувало їх з таким самим успіхом як і радянських партизан та армію крайову.
Але у всьому цьому є один нюанс: Служба Безпеки в УПА відпрацювала на той час дуже цікаву модель, за якою чимало українців із есесівських військових підрозділів було переконано зрадити присязі, яку вони дали Гітлеру і перейти працювати на бік України.
Наприклад, коли на Західній Україні з’явилися 4-ий, 5-ий та 6-ий Галицькі добровольчі полки СС (які були сформовані із добровольців, що не потрапили до дивізії СС “Галичина”) то упівці назагал провадили з ними таку ж саму запеклу криваву боротьбу як і зі звичайними німецькими нацистами. Причина була одна: ті Галицькі добровольчі полки служили Гітлеру і були створені виключно для каральних операцій.
Але навіть у тій ситуації УПА і ОУН (б) не полишали спроб визволити своїх однокровних братів-українців із тих ціпких лабет готського нацизму і переконати їх перейти працювати для України і її майбутнього. Натомість, ОУНівці-мельниківці з Волині в цілому охоче йшли до співпраці з німцями і у цьому їх цілком справедливо засуджував бандерівський відлам цієї організації в Галичині.
Так 19 квітня 1944 року українці у першому батальйоні Галицького добровольчого полку СС, який був розквартирований в українському Закерзонні – в селі Гнішове біля Холма, вбили трьох німецьких унтер-офіцерів і поранили одного унтерштурмфюрера СС та втекли з місця своєї дислокації до упівців (тут і далі статистику подаю за сторінкою: Український Визвольний Рух – ОУН і УПА, яку перепостила: “УПА (Ukrainian Insurgent Army) reenacting»).
А кількома днями раніше – ще у березні того ж року група упівців сотенного “Чумака” (Микола Яценюк) переправилися на правий беріг Західного Бугу на територію 5-го Галицького полку СС, де перебили майже усіх німецьких офіцерів, а 20 українських бійців переконали піти з ними.
Таких прикладів переходу колишніх галицьких есесівців, які розкаялися і змінивши свої політичні погляди, перейшли до УПА – є чимало. І усе це тоді стало можливим завдяки ефективній контрпропаганді підпілля бандерівської ОУН і самих упівських командирів.
Бо у ті місяці кожному українцеві, який служив у тих п’яти німецьких галицьких добровольчих полках, за найменшої нагоди, пояснювали що Третій Райх – не має майбутнього, він – приречений, а Україну слід відбудовувати власними силами і не покладати своїх надій на німців.
І, уявіть собі: в результаті такої підривної ідеологічної роботи, майже увесь п’ятий добровольчий Галицький полк СС, практично розклався, бо за даними самого німецького командування, його полишило близько 200 чоловік.
І, на закінчення: у ті палаючі війною дні 1944 року, усі хто хотів незалежної від німців і поляків України – йшов в УПА. А усі ті, хто був поставлений перед непростим вибором: бути ув’язненим і вивезеним до Німеччини чи перейти на службу Третьому Райху – одягали на себе форму СС…
Щось подібне тоді діялося майже в усіх європейських країнах і окупована нацистською Німеччиною українська територія – не була жодним винятком…
Микола Бандрівський
