Народний депутат від Всеукраїнського об’єднання «Свобода» Михайло Головко, який у політиці з 19 років заявив, що більшість кандидатів у президенти є маловідомими та виконують обслуговуючу роль для інших партій.
Перегляньте також:
– На другому курсі, у 19 років, коли я повернувся із заробітків за кордоном, то вирішив, що потрібно змінювати Україну, адже в нас є набагато більше переваг порівняно з іноземцями. У нас є чорнозем, газ, нафта, працьовиті і розумні люди – усі ресурси, але немає порядку у владі, а саме: відсутність національної еліти. Саме це стимулювало мене піти у політику та обрати націоналістичну силу «Свобода», у якій я понад 16 років. Починав із депутатської діяльності у Тернопільській міській раді. У 2012 році обрався членом округу до ВРУ, – розповідає Михайло Головко.
Перегляньте також:
- Підприємці з Тернопільщини підозрюються у переправі чоловіків закордон
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
Свободівець зазначає, що перебування довгий час в одній політичній силі – це рідкість для України, але норма – для світу.
– Бувша партія є хорошим чинником для країни, проте люди перед виборами шукають все нові проекти, тобто ті самі «писки», але вже в нових списках. Вони змінюють вивіски і за них знову голосують. Наприклад, був «Фронт змін», став «Народний фронт», ніби нова партія, але ті ж люди. Чи, наприклад, «Наша Україна», яка тепер – «Солідарність». Для людей – це нова політична сила, яка не причетна до попередніх «здобутків» її членів, зокрема роздержавлення. Я вважаю, що у нас повинна будуватися форма відповідальної політики у вигляді того, що не можна давати створювати новий політичний проект за рік до виборів. Також нехай спершу ця партія бере участь у місцевих виборах для того, аби здобути право балотуватися у парламент. Інакше виходить, що партія зайшла у парламент, її представники наголосували, начудили бозна чого, розпустили їх, а завтра сформували новий проект. Частина депутатів перейшла до нової партії і запевняють, що це наробили не вони, а інша політсила, – пояснює свободівець.
Представники ВО «Свобода» пропонують регулювати виборчий процес, ухвалити новий закон про вибори, який передбачає відкриті списки, заборону платної політичної реклами.
– Сьогодні перемагає не той, у кого є краща ідея, програма та структура, а той, кого частіше по телебаченню показують, у кого більше грошей та білбордів. Не має якісної конкуренції, адже політик не йде до виборців та не презентує свою програму, тобто не відбувається ідеологічного змагання, немає дебатів, спілкування. Тому перемагають олігархи, які витрачаються на рекламу, адже люди все таки обирають той товар (кандидата), який вони більше знають. На жаль, в українській політиці немає такого: якщо партія не проходить у парламент, то вона не зберігає свого існування. ВО «Свобода» об’єднана не для того, щоб отримати владу, а для того, щоб реалізувати ідеї, тому ми і не припиняємо свого існування, ми не зупиняємо свою боротьбу, незважаючи на те, що у нас немає фракції у парламенті.За пропуски, антинародну політику будь-який чиновник повинен відповідати, тобто, щоб люди могли відкливати його посаду – це і є сила народовладдя, – запевняє нардеп.
Окрім того, Михайло Головко впевнений, що велика кількість кандидатів на пост Президента України – це спеціальна технологія.
– Реальних кандидатів є близько 10, решта – це технічні, які їх обслуговують, тобто виконують передачу голосів, або зводять наклепи на інші політичні сили. Тому потрібно перевіряти процедуру реєстрації кандидатів, адже не просто мати 2,5 млн. грн, щоб піти на главу держави, треба, щоб за цією людиною стояв народний рух, щоб її хтось висував. Наприклад, для нашого кандидата об’єднався з десяток громадських та політичних організацій. Руслан Кошулинський – це людина, яку ми обрали як найкращу серед нас на цей пост, а от більшість із зареєстрованих кандидатів – хто це?! Я, народний депутат, проте про більшість з них і не чув. На жаль, наші люди також надають перевагу тим, хто проходить у рейтингах, які, до речі, є сфальсифікованими. Я запитував чи голосували б за Януковича, якщо він проходив би у рейтингах, відповідь – «ні, ні в якому разі», – підкреслює Михайло Головко.
