Втомлені одноманітними днями, люди часто забувають, що природа довкола безупинно міниться, породжуючи щось нове та неповторне, і варто лиш роздивитися ці чарівні дрібниці серед рутини, аби життя змінилося.

На своїй сторінці в мережі Instagram Тарас Стадницький, також відомий, як Володька, опублікував фото корови, яка живе у його мами в селі, додавши розповідь про довгоочікувану подію, яка трапилася з цією свійською твариною:

Перегляньте також:


“Вчора мама написала, шо розтелилась корова. Сама для необізнаних людей “розтелилась сама” ніхрена не означає. Тому коротко опишу процес перед пологами корова товчеться – ходить, крутиться, короче розуміє шо скоро шось станеться. І так може бути тиждень. І весь цей час треба ходити до стайні, контролювати шо і як.

В якийсь момент батько чи мама приходили і казали “ну всьо, напевно нині”. То означало шо всі мають бути на невеличкому стрьомі. Коли вже підходив момент, то “породільник” прив’язував до маленьких ножок, які стирчали з корови, мотузку спеціальним вузлом – шоб під час пологів мотузка не зірвався.

Якшо ножок не було видно – породільник запихав руку “в корову”, знаходив ноги і витягував їх назовні. При потребі, якшо теля трохи не так лежало, то “породільник” старався трохи його поправитиколи ми були малими, то оце всьо пропускали. долучалися вже на етапі “всьо, пора тягнути!” – коли мотузка вже була прив’язана, палка прикріплена до мотузки (шоб збільшити кількість тих, хто тягне).

Ми, деколи полусонні (бо корова не вибирала, коли родити) заходили в стайню, нам давали в руки кінці палки (посередині ставали найсильніші тягачі) і коли корова тужилася, звучало “давай” – і ми починали тягнути. деколи робили то не дуже натхненно, тоді звучало “давайте, бл…, бо задихнеться!!!” – і всі тоді прям дуже сильно напрягалися і витягували. далі ми йшли спати чи по своїх ділах, а в стайні продовжувалися післяродові процедуриа шо у вас, кажете нецікаво в офісах? можна то всьо чуть урізноманітнити. (фото мамине)”.