Незважаючи на запит суспільства на нових політиків, чимало кандидатів у цьогорічній гонці за президентське крісло – добре знайомі обличчя. Серед них є вже знані в політиці люди, які були депутатами або обіймали важливі державні посади. А десятеро – не вперше балотуються на пост гаранта.
Щоразу на виборах ми бачимо яскраву рекламу з голосними обіцянками. Але рідко ставимо собі запитання, чи відповідають вони тому, що обіцяв кандидат раніше. Політики схильні змінювати свою риторику на кожних чергових виборах і під час кожної кампанії казати те, що хоче чути його виборець.
Перегляньте також:
- Головою однієї з найбільших ОТГ Тернопільщини став освітянин
- Ущільнено забудований Тернопіль чи таки місто мрії? Буде так, як вирішиш ти! (Відео)
Як же простежити, у що політик вірить насправді? Чи це послідовний у своїх намірах кандидат у президенти?
Спецпроект “Вибори вибори” та громадська організація “Центр.ЮА” запускають серію матеріалів про послідовність кандидатів впродовж їхніх спроб потрапити на пост президента.
Щоб визначити, чи вірний політик своїм поглядам, ми порівнюємо їхні програми у таких напрямках: “Геополітичий вектор країни”, “Національна безпека та територіальна цілісність”, “Розвиток сектору безпеки й оборони”, “Розподіл повноважень між гілками влади”, “Забезпечення прав людини”, “Енергетична політика”, “Соціально-економічна політика”.
Ми почали з аналізу програми “першого непрохідного” кандидата, лідера партії “Громадянська позиція” та колишнього міністра оборони Анатолія Гриценка.
Трохи історії
Ця виборча гонка – не перша в житті Анатолія Гриценка. Він балотується у президенти уже втретє.
У 2010 році він дебютував як самовисуванець. Під час тієї кампанії Гриценко використовував слоган, якому зараз завдячує жартом “перший непрохідний”.
Тоді Гриценко набрав трохи більше 1% голосів – за нього проголосували близько 300 тисяч українців.
У 2014-му екс-міністр балотувався уже як кандидат від політичної сили “Громадянська позиція”. У своїй програмі тоді він написав, що буде виконувати програму партії, якщо стане президентом. На другій спробі довіра до Гриценка зросла. У результаті, він набрав уже більше 5% голосів українців.
Образ, який Гриценко обрав для виборчих перегонів на цей раз – чесний кандидат із сильною рукою полковника. На вибори 2019 року він знову йде від “Громадянської позиції”, але називає себе єдиним кандидатом від демократичних сил.
Геополітичний вектор країни
Погляд на зовнішню політику в Анатолія Гриценка нестабільний. У 2010-му році він обіцяв утриматися від вступу до будь-яких військово-політичних союзів. Мовляв – заради об’єднання народу. Щодо відносин України з Євросоюзом у Гриценка також була цілком різка позиція. Він обіцяв ввести візовий режим із європейськими країнами, якщо ті не відкриють кордони українцям.
Проте вже за 4 роки Анатолій Степанович позицію пом’якшив. У 2014-му Гриценко і його партія закликали забезпечити вихід на стандарти, необхідні для вступу України до НАТО та Євросоюзу. Анатолій Гриценко вважав за необхідне встановити союзницькі відносини із Сполученими Штатами та Великою Британією.
Натомість у передвиборчій програмі цього року жодної згадки про геополітичний курс країни немає.
Національна безпека та територіальна цілісність
Незважаючи на те, що виборча кампанія 2014 року проходила після окупації Криму Росією, жодних пропозицій щодо шляхів його звільнення в програмі кандидата не було.
У чинній програмі Гриценка є лише згадка про те, що Україна не буде поступатися правами на Крим в обмін на будь-які економічні поступки. Натомість Гриценко обіцяє повернути окуповані території Донбасу без надання “особливих статусів” дипломатичними, воєнними, економічними та санкційними засобами. Кандидат наголошує: протягом 5-річного терміну це справді можливо зробити. Разом із тим, конкретних кроків не передбачено.
Розвиток сектору безпеки й оборони
Гриценко протягом усіх передвиборчих кампаній послідовно відстоює розвиток контрактної армії, її переозброєння сучасними засобами ведення бою, покращення підготовки військовослужбовців. Також кандидат планує розвивати державний оборонно-промисловий комплекс та посилити соціальний захист ветеранів. Після цих виборів Гриценко-президент призначатиме командування армії з числа офіцерів, які мають бойовий досвід.
Розподіл повноважень між гілками влади
У 2010 році Гриценко хотів злити воєдино посади президента і прем’єр-міністра. Мотивував це тим, що президент має самостійно виконувати власні обіцянки. Цього року навпаки – підтримує послаблення позицій президента і пропонує ухвалити закон про імпічмент.
Також під час останніх двох президентських кампаній Гриценко пропонує посилити вимоги до суддів. Його програма передбачає жорстку відповідальність слуг Феміди за корупцію. Наприклад, довічне позбавлення волі з конфіскацією майна без права на амністію. А якщо суддя ухвалив рішення, а Європейський суд з прав людини після скарги громадянина з ним не погодився, то компенсацію Гриценко теж пропонує покласти на суддю.
Питання корупції у програмі кандидата звучало щоразу. Втім, шляхи боротьби з нею різнилися.
У 2010 році Гриценко хотів посилити кримінальну відповідальність за корупцію, позбавити державну владу потенційно корупційних функцій та запровадити декларування чиновниками не лише своїх прибутків, а й видатків на суму більше тисячі доларів.
На виборах 2014-го Гриценко обіцяв люструвати чиновників, суддів та прокурорів. А от на цих – Гриценко гарантує свою підтримку Національному антикорупційному бюро, Спеціальній антикорупційній прокуратурі, Національному агентству з питань запобігання корупції, Державному бюро розслідувань та Антикорупційному суду.
Послідовний Гриценко у підтримці ідеї децентралізації влади та посилення місцевого самоврядування в Україні. Він пропонує передати “на місця” більше грошей, скоротити функції облдержадміністрацій, а райдержадміністрації ліквідувати взагалі. У двох останніх кампаніях обіцяє спростити доступ людей до адмінпослуг.
Забезпечення прав людини
У попередніх кампаніях Анатолій Гриценко піднімав мовне питання – обіцяв забезпечити українській мові статус єдиної державної, дотримуючись мовних прав нацменшин, а також хотів популяризувати вітчизняну культурну спадщину. У цьогорічній програмі жодної згадки про це немає.
У програмах минулої та поточної кампаній кандидат обіцяє забезпечити права людини на рівні стандартів ЄС. На ці вибори Гриценко йде, обіцяючи ще підтримку вільній пресі, волонтерам та середньому класу.
У сфері енергетичної політики Гриценко послідовно обіцяє досягти незалежності від закордонних енергоносіїв та розвивати власний видобуток ресурсів. Чільну роль кандидат відводить розвитку відновлювальної енергетики та енергозбереженню. Разом із тим, обіцяє зниження тарифів на житлово-комунальні послуги.
Соціально-економічна політика
Анатолій Гриценко послідовно зобов’язується покращувати сферу охорони здоров’я, зокрема шляхом посилення державного контролю за виробництвом ліків та цін на них. Однак підходи до цього покращення змінювались кожні 5 років.
Якщо у 2014 році він вважав, що треба встановити гарантований пакет медичної допомоги, який кожна людина може отримати безкоштовно, то у 2019 році, коли з’явився гарантований пакет медичних послуг, вважає, що належне лікування гарантуватиме страхова медицина.
У 2010 році Гриценко ще обіцяв заборонити ввезення, вирощування та виробництво генномодифікованих продуктів. Утім, ця ідея не знайшла свого місця в наступних програмах кандидата.
Протягом усієї політичної кар’єри Гриценко обіцяє модернізувати освіту, підвищити престиж професії вчителя та боротися з корупцією в освітній галузі. Так само систематично кандидат обіцяє встановлення справедливого підходу до нарахування пенсій та захист соціально-вразливих категорій осіб – матерів із дітьми, ветеранів та переселенців.
Новаторство чинної кампанії Анатолія Гриценка – встановити мораторій на експорт деревини. Також у цьому році він вперше висловив у передвиборчій програмі своє ставлення до ринку земель сільськогосподарського призначення. Гриценко переконаний – знімати мораторій потрібно, але лише після створення певних умов. Зокрема, йдеться про повне формування кадастру та зупинку тіньового ринку землі.
Висновки
Анатолія Гриценка не можна назвати абсолютно послідовним кандидатом з одного боку. З іншого – закинути йому повну невідповідність передвиборчих програм також не вийде.
Політик був доволі послідовним у своїх програмах, відстоюючи розвиток контрактної армії, оборонно-промислового комплексу, активізацію боротьби з корупцією, децентралізацію, покращення соціального і медичного забезпечення населення та свободу підприємництва.
Найбільш радикальних змін зазнавала його зовнішньополітична програма. Інтеграція в ЄС та НАТО – від повної ізоляції від будь-яких союзів до бажання вступити в них. Більше того, на цих виборах Гриценко, очевидно, ще не визначився з цим питанням.
Також кардинально змінювалися його погляди на вертикаль влади. Від ідеї жорсткої президентської республіки Гриценко відмовився і зараз навпаки готовий запропонувати своїм виборцям закон про імпічмент.
Про деякі важливі питання Гриценко систематично мовчить. Попри курс на посилення армії та захист територій, у програмі немає жодного пункту про відносини із державою-агресором, відносини із західними сусідами, політику щодо українсько-азіатського співробітництва, економічних взаємин із окупованими територіями.
Також, хоч Гриценко в 2014-му році й обіцяв забезпечити права людини на рівні Євросоюзу, в жодній з його кампаній не розкрита тема прав меншин.
