Так вже історично склалось в нашій державі, що перші два зимові місяці насичені важливими пам’ятними датами. У тернопільській бібліотеці для дорослих №5 годиною історичного календаря відзначили 90 річчя заснування ОУН. У своїй діяльності ця організація керувалася ідеологією українського націоналізму та вела боротьбу проти польського, радянського, а згодом і німецького режимів.
Слухачами заходу стали учні 9-В та 10-Б класів ЗОШ № 23 разом із класним керівником Ларисою Анастасіївною Тарасюк. Історичну довідку для молоді підготувала Любов Катеринюк – зав. відділом новітньої історії Тернопільського обласного краєзнавчого музею.
Перегляньте також:
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
Міркуваннями про ставлення сучасної молоді до українського націоналізму з присутніми поділились Назар Сарабун – керівник обласного осередку “Правого сектору” та члени молодіжної організації “Права Молодь” – Катерина Магула, Оксана Зварич, Юрій Череватий. Бібліотекарка Надія Бойко ознайомила з тематичним артбуком «Ігуменя Йосифа Вітер. Та, що віддала серце Богові». У 1940 році її було заарештовано НКВС , звинувачення у зв’язках з ОУН.
Розмова була не лише пізнавальною а й інформаційно насиченою. Адже за роки становлення Незалежності України, народилось і виросло нове покоління молоді, якому не байдужа її історія, традиції, питання національної ідеї. Пропоную деякі цитати з ессе Катерини Магули: “Я лежу і дивлюся в стелю.Біля мене лежить праця Донцова ,,Націоналізм‘‘.Важко народитися в країні,якої навіть на карті немає.Але бездіяння-вірна смерть.Я думаю про Україну.Чим ми так усім надокучили?Так хочеться розмовляти українською мовою і не боятися за власне життя і свободу.Я мушу діяти.По місту давно ходили чутки про таємну групу людей,що збираються вечорами у старому музеї і говорять про Україну.Я наважився.
Через багато років у старому пошарпаному записнику,викопаного з під землі знайдуть запис:
«20 років тому я повернувся з таємної зустрічі.Та хіба ж міг я підозрювати,що саме в цей день буде створено одну з найвідоміших українських організацій 20 століття?»
«Країну потрібно негайно рятувати!»-говорив невідомий, який, як я зрозумів,був головним на зборах. – «В нас немає ні незалежності, ні соборності, нас притискають з усіх сторін, намагаючись знищити, сплюндрувати, розірвати!..Що ж будемо робити?»
В моїй голові роїлися думки. Я підняв руку і сказав: «Я вважаю, що доволі було знущання над нами. Нам потрібно діяти радикально і рішуче, щоб світ побачив,що ми не якась там купка людей, яка вже роками пищить про свою незалежність, а сильна громада, що здатна відстояти себе, і має право голосу. Нам більше не можна принижуватися, і потрібно негайно починати доносити це до інших. Усілякими методами. Адже благородна мета виправдовує будь-які засоби її досягнення…»
За що мені тоді аплодували,я не знаю.
Але те що ми зробимо в подальшому для країни, буде дуже важливим для її майбутнього. Ми почали велику війну. Нас небагато. Так, в нас жорстокі методи. Але в нас благородні цілі.
Слава Україні!
