Спорт для нього почався в юному віці з дідової науки. Попросив дідусь показати, що зможе його внук на перекладині. Тоді, у своїх тринадцять років, Дмитро Шемчук ні разу не підтягнувся. А тепер усі рідні, Хмельниччина, Тернопільщина гордяться призером чемпіонату світу з армспорту.
Насправді стати сильним далеко не так просто. На це потрібно роки тренувань тіла і сили волі. Обов’язково перед собою ставити мету, потім пересилити суперника і підніматися на свій власний Олімп.
Перегляньте також:
- Тернопільський музей отримав експонати що нагадують про боротьбу кримськотатарського народу
- В’ячеслав Негода став на бік Тернопільського мистецького коледжу ім. Соломії Крушельницької
Зараз Дмитру 22 роки. Зустрічаємо його в спортивному клубі, де він працює тренером з фітнесу та адміністратором цього клубу. Хлопець середнього росту, добряче з мускулами. Статура наче з генами козацького роду.
– Після того, як мені дідо показав два підйоми перевороту, а я нічого не зміг, кожен день займався на перекладині. І, знаєте, напевне біля кожної школи є спортивний майданчик, турніки, ходив туди постійно. Я за рік часу з нуля підтягувань встановив свій рекорд юності – 35 піднімань, – розповідав Дмитро Шемчук.
Хлопець родом з села Припутні Ізяславського району Хмельницької області. Після школи навчався у Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії ім. Т. Шевченка на факультеті фізичного виховання та біології. Там друзі запросили на тренування у місцевий спортклуб, ще коли він вчився на першому курсі.
Тренером Дмитра став відомий спортсмен-рукоборець, багаторазовий чемпіон України, Європи та світу Андрій Анатолійович Пушкар. Під його керівництвом студент Кременецької академії ввійшов у склад юніорської збірної України.
– Андрій знаходив у різних обставинах хлопців та всім їх вмів зацікавити армспортом настільки, що на тренуваннях вони викладались на 101 відсоток. Про це свідчать результати змагань. Наприклад, 11 чоловік зі змагань поверталися майже всі з нагородами та призовим командним місцем серед всіх областей України. В цьому талант та харизма Андрія. Він був як магніт, до нього тягнулись діти, їх батьки, друзі батьків, абсолютно все керівництво в місті, районі, області Йому ніхто не відмовляв в підтримці його вихованців, причому для себе Андрій ніколи нічого не просив. Фінансував всі поїздки для себе та кількох дітей з власної кишені, і мова йде про великі кошти, – розповів начальник Управління фізичної культури та спорту Тернопільської ОДА Віктор Мацикур.
Дмитро теж з приємністю згадує свого тренера. Ти паче, що саме під наставництвом чемпіона світу він зійшов на п’єдестал.
– З 18-ти років до 22-ох кожен раз попадав у збірну України. На кожних всеукраїнських змаганнях був призером. В юніорах на праву руку був тричі підряд чемпіоном. Поїхав на чемпіонат світу. Самому було цікаво, чого я досяг за всі роки тренувань і який мій буде результат. Мій тренер, Андрій Анатолійович, був дуже задоволений, – каже Дмитро.
Про те, що 22-річний тепер уже тернополянин посів друге місце на чемпіонаті світу з армспорту у ваговій категорії 85 кг, повідомляли багато всеукраїнських спортивних видань. Брали інтерв’ю у нього хмельницькі газети, каже хлопець.
Крім того, він був відзначений нагородою разом з іншими рукоборцями з Тернопільщини Управлінням фізичної культури та спорту Тернопільської ОДА. Управління звернулося до Міністерства до молоді та спорту України з проханням присвоїти Дмитру Шемчуку звання «Майстер спорту України міжнародного класу».
Зараз хлопець вже й сам тренер.
– Я ще в Кременці був тренером по армреслінгу. Два роки працював, привчав дітей до цього виду спорту. Показував, як боротися, показував техніку, методику тренування. А вже тут в Тернополі став тренером з фітнесу. Тільки є ще кілька дорослих людей, яких треную по армспорту. Певне їм більше помагаю. Та й сам себе більше треную, щоб показувати якісні результати вже на дорослих змаганнях. Виріс з юніорського віку.
– У кожному селі є сильні люди. Зараз кожного у себе вдома переможеш на руку? – питаю жартома його.
– У нас в селі є сильні дядьки (сміється – прим.). Був малим, то в той час так все думав. Але зараз певно вже нема таких, які б перемогли мене на руку. Може ще в Хмельницькій області хтось і знайдеться, бо вже й в районі не знаю таких. Дідова наука добра.
Безперечно, аби бути сильним, потрібен відповідний режим, харчування, здоровий сон. Дмитро дотримується усіх настанов, даних Андрієм Пушкарем, який зіграв велику роль в його житті.
– У мене не було часу на шкідливі звички. Я ніколи не курив. Та й взагалі, режим тренувань вимагає 70% – це харчування, 30% – робота в залі. І третя важлива складова – це здоровий сон. Особливо перед змаганнями. За два-три тижні до змагань Андрій Анатолійович нам постійного радив, що їсти, що не їсти. Бо, розумієте, на змаганнях, коли борешся, потрібно зважати, щоб руки, кисті рук не «заливало» водою.
Найближчі змагання, в яких братиме участь Дмитро Шевчук, відбудуться найближчої суботи в Тернополі. Це турнір з армреслінгу пам’яті Анатолія та Андрія Пушкарів. Турнір матиме статус міжнародного.
За словами Дмитра Шемчука, його ймовірними суперниками на змаганнях будуть рукоборці з Молдови, Польщі та інших країн Європи.
– Проводячи змагання у пам’ять Андрія Пушкаря віддаємо йому належне – це унікальне поєднання людських, тренерських, організаційних якостей та феноменального спортивного таланту. Такий талант трапляється раз на мільярд, без перебільшень. Тому успіх Дмитра на чемпіонаті світу – це результат роботи з таким неймовірним наставником, заміни якому не знайти, – зазначає Віктор Мацикур.
Начальник Управління фізичної культури та спорту також додав, що зараз на тренерській ставці в обласній ДЮСШ з літніх видів спорту, яку займав Андрій, працює його інший титулований вихованець Ігор Пасєка. Однак, такий сильний склад збірної, як у Туреччині минулого року, за кілька місяців до загибелі Андрія уже не буде.
– Тому завдання Дмира, Ігоря, Вадима Стецюка (зараз виконує обовязки керівника обласної федерації армспорту) та решти хлопців – намагатись тренуватись та виступати на тих знаннях та навиках, які вони отримали від Андрія. Розвивати на максимум ті якості, які в них бачив їх наставник. Стати мотивацію приносити перемоги в скарбничку міста, району, області, країни, для яких так багато робив свого часу Андрій, – наголосив Віктор Мацикур.
