Біда повідомлення не надсилає. Вона приходить зненацька і завжди у найнесподіваніший момент. Люди, поки нещастя не сталося, думати про нього не хочуть, помилково гадаючи, що «це може статися будь з ким, тільки не зі мною». Але, як бачимо з досвіду служби страхових експертів з охорони праці відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області та статистики, життя і здоров’я завжди у небезпеці, якщо люди ними легковажать. Коли можна виконати звичні і потрібні кроки особистої безпеки на робочому місці – і зостатись живим.
Якщо за 2017 рік із роботи не повернулися семеро осіб, то у 2018 році вже маємо 17 смертей на робочому місці, 4 з яких ще розслідуються та 2 – не пов’язані з виробництвом. При чому, більшість годувальників родин, які загинули, мали двох і більше дітей. Це не у військових протистояннях гинуть люди, це не бойові втрати. Це просто на роботі люди не надають значення власній безпеці, елементарним вимогам охорони праці.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
За минулий рік у нашій області зареєстровано 85 повідомлень про нещасні випадки на виробництві, з яких 75 – із застрахованими особами. Загалом потерпіло 89 працівників, у двох групових нещасних випадках травмувалося шестеро осіб. На 60 відсотків зріс в області травматизм зі смертельним наслідком. Ще у двох випадках потерпілі та сім’ї не отримають належних виплат від Фонду соціального страхування України, адже люди не були офіційно працевлаштовані, не сплачували єдиного соціального внеску. Це набагато менше, аніж у 2017 році, коли 17 неофіційних працівників втратили здоров’я на виробництві.
Варто зауважити, коли, приміром, з такими працівниками стається на виробництві нещасний випадок, – працівник полишений сам на себе, адже законом він не захищений. Страхові виплати такій особі не передбачені, як і послуги медико-соціальної реабілітації. Бо особа вважається застрахованою, якщо вона працює на умовах трудового договору (контракту).
Відділення управління виконавчої дирекції Фонду в Тернопільській області постійно та планомірно працюють у цих напрямах. Відстоюючи права людини праці, в кожному конкретному випадку ми стикаємось з необізнаністю із законодавством, незнанням працівниками своїх прав, особливо тих, що стосуються щоденної роботи, її безпеки. Прикро, коли чималий айсберг невирішених проблем позбавляє працівника через правове невігластво необхідних гарантій для життя та здоров¢я.
Досвід фахівців вчить звертати увагу на те, щоб поспіх, власна необережність та ігнорування безпекою не призвели до нещастя. Спілкуючись із потерпілими на виробництві, їх сім’ями, розслідуючи у складі комісій нещасні випадки, бачимо очевидне: лише доля секунди відділяла звичне життя людини від проблем, болю, а то й смерті.
Весною працівники цеху ТОВ «Тернопіль Захід Підшипник» займалися оглядом, ремонтом обладнання для подальшої його реалізації. Переміщали листогинний гідравлічний прес, що був на проїзній ділянці цеху. Для цього використовували чотири роликові візки, які підставили під чотири кути преса за допомогою двох верстатних домкратів. Згідно з поясненнями потерпілого працівника в момент, коли він підштовхував прес, почув стук і прес почав нахилятися в його бік. Чоловік хотів відскочити, але не встиг. Прес впав на нього, буквально розчавивши ліву руку та травмувавши ногу. Потерпілого доправили у Тернопільську міську комунальну лікарню швидкої допомоги у стані шоку. Далі операції, довготривале лікування. Працівники Фонду соціального страхування України взяли участь комісії з розслідування нещасного випадку. Виявилося, що в інструкції зазначено, що центр ваги верстата розташований відносно високо, при цьому передня частина важча за задню. Потрібно звернути увагу на положення центра ваги преса, тому що він може нахилитись і перекинутись. Це й трапилось.
Оскільки чоловік працював офіційно, Фонд оплатив йому лікування, вартість медикаментів, пізніше – і протезування. Тепер він буде отримувати страхові виплати. Крім того, не лише після фізичної травми Фонд намагається допомагати потерпілим на виробництві провести реабілітацію, а й залучити їх до суспільного життя. Цей чоловік взяв участь у презентації соціального проекту «Виклик долі», яку проводило управління виконавчої дирекції Фонду в Тернопільській області у грудні минулого року. І навіть виступив, поділився своїм досвідом, як він повертався до життя після травми, як боровся зі своїми страхами і переміг.
Фонд соціального страхування України вже багато років постійно працює над профілактикою виробничого травматизму, поширенням позитивного досвіду, ведеться пропаганда безпечної праці у ЗМІ. Наші страхові експерти йдуть на підприємства, в установи, організації, спілкуються з працівниками та керівництвом, надають допомогу в управлінні системою охорони праці. Вони працюють в комісіях з розслідування нещасних випадків.
На жаль, багато роботодавців повертається обличчям до охорони праці вже після нещасного випадку. Сьогодні виробництво ще не настільки досконале, аби працівник не платив йому найціннішим, що у нього є, – здоров’ям та життям.
Минуло багато часу, а філософія в людей та сама: працівник відкинув убік засіб індивідуального захисту, порушив технологічний процес чи хильнув десь крадькома оковитої, однак винний керівник. Варто поговорити з керівниками відповідних служб великих підприємств і дізнаєтесь: нехтування виконавцем своїм і чужим здоров’ям, життям – сьогодні це справжня проблема.
Пригадую інформацію, як під час будівництва одного з об’єктів олімпійського селища в Афінах робітники припинили роботу до усунення небезпечних умов праці. Чи є таке в нас? І що можна зробити, аби роботодавець і працівник дивилися на охорону праці крізь одну призму?
Коли ми позбудемося формалізму в цих питаннях, безвідповідальності по всій вертикалі управління на виробництві, починаючи від рядового працівника і закінчуючи керівником, у кінцевому результаті це дасть можливість істотно знизити рівень виробничого травматизму. І збереже життя людей.
Григорій Радзіх
