Михайло Барабаш, член спілки художників України, львів’янин, який реалізовує себе у медіа-мистецтві. Йому близькі до душі : інсталяція, відео-арт, перформанс, живопис, ленд-арт, енвайронмент (середовище, художник і глядач). Звісно, скільки людей, стільки й захоплень, вражень, думок. Людство постійно у пошуку відповідей на вічні запитання: хто я? З якою метою прийшов на цю Землю? «Наскільки можна дозволити собі бути щирим перед самим собою? Наскільки минулий особистий досвід дозволить мені поглянути відверто на себе самого? Чи дозволить? Чи спотворить? Чи здатен я на таку щирість?» – це неповний перелік запитань, відповідь на які шукає у своїх творчих проектах Михайло Барабаш. І водночас пропонує їх нам з вами.
«Питання щирості проблема одночасно суб’єктивна та об’єктивна, адже на це питання кожен відповідає сам, однак відповідають всі, хоча кожен відповідає по-своєму. Іноді ці відповіді подібні, іноді відмінні, але тут завжди присутнє усвідомлення: я не можу відокремитись від інших, я живу серед інших, котрі відповідають перед собою на подібні запитання. Я часто знаходжу відповідь на свої запитання саме в інших – у цих рядках проявлений внутрішній світ львівського мистця. Також він твердо переконаний, що рано чи пізно, але на кожне запитання, яке постає перед людиною, приходить відповідь. «Відповіді бувають різними, так само як і наші реакції на них. Іноді це відчуття щастя, а часом – відчуття безпорадності чи смутку. Тим не менше, це відповідь на ключове запитання: “Наскільки я перед собою щирий?”, і саме це запитання дає нам силу іти далі». Цифрова інсталяція з іконою, німбом, із зображенням віртуального хреста на стіні – це творчі медіа-об’єкти, які згаданий художник представив тернополянам у мистецькій арт-галереї Бункермуз, спонукаючи їх до глибоких сакральних роздумів про свій «щирий-не щирий» внутрішній світ. На цій виставці можна підійти до мерехтливого вогника свічки, яка запалена нібито перед іконою, однак замість звичного зображення святого лика ви побачите (хто що) або порожнечу, або ж… самого себе. Все залежить, (цитую): «Наскільки кожний з нас щирий перед собою». Вічна тема, вічні запитання, вічні істини. Відповіді на згадані запитання людство шукає відтоді, скільки воно й існує. Тільки спочатку це були малярські спроби наскельних малюнків, а сьогодні – ф’юджн, новий стиль у мистецтві: поєднувати непоєднуване. Однак, на прохання Михайла Барабаша, буду щирою, моя душа більше тяжіє до традиційного художника, до отого, що… з пензликом. І нема на те ради. Бо я, наприклад, проти того, щоб «приміряти» навіть уявні «оцифровані» німби. Бо є у цьому світі «речі», які мають залишатися… недосяжними.
Перегляньте також:
- Підприємці з Тернопільщини підозрюються у переправі чоловіків закордон
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
Валентина Семеняк. Фото автора
